ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2014 року Справа № 907/1138/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014у справі№907/1138/13 господарського суду Закарпатської областіза позовомПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" м. Київ в особі представництва ПАТ "Укрпрофоздоровниця" Закарпатської областідо1. Солочинської сільської ради, 2. ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело"провизнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007, яким вирішено передати в оренду Закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованого у Приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 за №2124085601-040807070002, укладеного між Солочинською сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменованого у Приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело")
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача : Лисенко Я.О. (дов. №30-06/01 від 30.06.2014);
від відповідача-1 : не з'явилися;
від відповідача-2 : Поврозник А.П. (дов. б/н від 12.12.2013)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 у справі №907/1138/13 (судді: Пригара Л.І., Івашкович І.В., Ушак І.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 (судді: Дякович О.В., Марко Р.І., Данко Л.С.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 у справі №907/1138/13 і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.19, 41 Конституції України, ст.16, ч.1 ст.21, ст.ст.203, 215, ч.1 ст.321, ст.ст.331, 332, ч.1 ст.393 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ч.3 ст.24, ч.1 ст.74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.12 Земельного кодексу України, ст.ст.35, 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, очисні споруди, до складу яких, зокрема, входять і колодязі каналізаційного колектору, входять до цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини" та належать на праві власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001, паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983р., технічним паспортом інженерних споруд від 20.03.1969, актом державного приймання будівель (споруд), затвердженим рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих №535 від 24.12.1964; по-друге, висновки апеляційного господарського суду про відсутність інформації щодо переліку майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", не відповідають матеріалам справи, оскільки при зверненні до суду з даним позовом позивачем було надано паспортизацію будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983р., яка містить перелік майна, що входить до цілісного майнового комплексу, зокрема, згідно з даним документом до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (п.п.12 п. II), на які позивачем надано технічний паспорт; по-третє, при укладенні з ТОВ "Кришталеве джерело" договору оренди земельної ділянки (на якій розміщені належні позивачу колодязі каналізаційного колектору очисних споруд) відповідачі порушили права і охоронювані законом інтереси позивача
Відповідач-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
18.10.2007 Солочинською сільською радою Свалявського району Закарпатської області прийнято рішення "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки", згідно з яким вирішено затвердити ЗАТ "Кришталеве джерело" проект відведення земельної ділянки площею 0,2232га, яка розташована за адресою с.Солочин, ур. "Біласовиця", для розширення бази санаторію; віднести згадану земельну ділянку площею 0,2232га до земель оздоровчого призначення; передати ЗАТ "Кришталеве джерело" в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2232га строком на 49 років за адресою с.Солочин ур. "Біласовиця" для розширення бази санаторію; встановити орендну плату у розмірі 5% грошової оцінки; ЗАТ "Кришталеве джерело" у 10-денний термін заключити договір оренди земельної ділянки з Солочинською сільською радою та подати його на державну реєстрацію.
На підставі вказаного рішення 24.03.2008 між Солочинською сільською радою (орендодавець) та ЗАТ "Кришталеве джерело" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення двадцять першої сесії 3 скликання Солочинської сільської ради Закарпатської області від 18.10.2007 в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: с.Солочин, урочище "Біласовиця" Свалявського району Закарпатської області для розширення бази санаторію.
Згідно з п.2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2232га.
Відповідно до п.3.1 договору його укладено строком на 49 років.
Згідно з п.3.2 договору він вступає в дію з моменту його державної реєстрації.
Відповідно до п.5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння.
Вважаючи, що внаслідок прийняття Солочинською сільською радою 18.10.2007 рішення "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки" і укладення на його підставі між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 24.03.2008 було порушено права та охоронювані законом інтереси Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", останнє звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Солочинської сільської ради та ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" про визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007, яким вирішено передати в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" земельну ділянку площею 0,2232га в ур.Біласовиця с.Солочин Свалявського району та укладеного між Солочинською сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №2124085601-0408070700002 03.07.2008.
Позовні вимоги обґрунтовано нормами ст.ст. 21, 203, 215, 393 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки Солочинська сільська рада при прийнятті спірного рішення і укладенні договору оренди спірної земельної ділянки з відповідачем-2 перевищила свої повноваження щодо передачі в оренду земельної ділянки, на якій розміщено очисні споруди (колодязі каналізаційного колектору очисних споруд), належні на праві власності позивачу, чим фактично розпорядилася відповідними очисними спорудами.
Відмовляючи в задоволенні позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не подано належних і допустимих доказів в підтвердження набуття ним у встановленому законом порядку права власності на спірний об'єкт - колодязі каналізаційного колектору очисних споруд, оскільки: по-перше, позивач обґрунтовує набуття ним права власності на спірний об'єкт колодязі каналізаційного колектору очисних споруд на підставі акту приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність АТ "Укрпрофоздоровниця", в т.ч. цілісного майнового комплексу санаторно-лікувального закладу "Квітка Полонини" від 24.01.1994, однак при цьому відповідні первинні документи, в т.ч. сам акт приймання-передачі майна від 24.01.1994 (який би достовірно підтверджував, що до статутного фонду позивача увійшов спірний об'єкт (колодязі каналізаційного колектору очисних споруд) у складі цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини" та що їх вартість врахована у загальній вартісній оцінці майна товариства) позивач не надав; по-друге, оскільки саме акт приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.1994 є первинним документом, що підтверджує набуття позивачем права власності на передане до його статутного фонду майно, посилання позивача на наявність технічної документації стосовно очисних споруд, а саме колодязів каналізаційного колектору очисних споруд (акт державного приймання будівель (споруд) від 25.12.1964 року, паспортизацію будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983р. (згідно з якою до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (/пп.12 п. II/ каналізація/ пп.15 п.II), технічний паспорт інженерних споруд від 20.03.1969, технічний паспорт на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 та інвентарну справу на очисні споруди №1680), а також свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 судом до уваги не приймаються.
Залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції, господарський суд апеляційної інстанції виходив з того, що: по-перше, позивач не подав належних і допустимих доказів в підтвердження набуття ним в установленому законом порядку права власності на колодязі каналізаційного колектору очисних споруд; по-друге, подана до господарського суду апеляційної інстанції копія акту від 24.01.1992 приймання-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність позивача не приймається апеляційним господарським судом, оскільки в порушення ст.101 Господарського процесуального кодексу України позивач не навів жодних обґрунтувань неможливості подання вказаного доказу до господарського суду першої інстанції; крім того, вказаний акт не спростовує висновків господарського суду першої інстанції, оскільки не містить інформації щодо переліку майна, яке входило до складу цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини" на дату складання такого акту; по-третє, посилаючись на акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22.11.2005 (реконструкції очисних споруд), позивач не надав до суду належних доказів реєстрації права власності на створене майно; по-четверте, подана позивачем технічна документація на очисні споруди (акт державного приймання будівель (споруд) від 25.12.1964, паспортизація будівель санаторію „Квітка Полонини" від 1983р. (згідно якого до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (/пп.12 п. II/ каналізація/ пп.15 п.II), технічний паспорт інженерних споруд від 20.03.1969, технічний паспорт на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 року та інвентарна справа на очисні споруди №1680), а також свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 не підтверджують факт оформлення та реєстрації права власності на колодязі каналізаційного колектору очисних споруд.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Предметом позову у даній справі є визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання Солочинської сільської ради від 18.10.2007, яким вирішено передати в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" земельну ділянку площею 0,2232га в ур.Біласовиця с.Солочин Свалявського району та укладеного між Солочинською сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело" договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі за №2124085601-0408070700002 03.07.2008.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Сервіси для юристів