Постанова ВГСУ від 08.07.2014 року у справі №5017/2286/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2014 року Справа № 5017/2286/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргуТОВ "Вадіта", засновників ТОВ "Вадіта" ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 рокуу справі господарського суду № 5017/2286/2012 Одеської областіза заявою ПАТ "ВТБ Банк"до ТОВ "Вадіта"про визнання банкрутомрозпорядник майна Хайло М.В.в судовому засіданні взяли участь представники :

ТОВ "Вадіта":не з'явились,ОСОБА_4:не з'явились,ОСОБА_5:не з'явились,ОСОБА_6:не з'явились,ПАТ "ВТБ Банк":Юлдашев Ю.М. (довіреність №338/11.5.2 від 25.06.2014 року),ПАТ "Омега Банк":Шилов К.Р. (довіреність №261 від 22.08.2013 року),ПАТ "Креді Агріколь Банк":Змієвський О.А. (довіреність б/н від 28.10.2013 року).ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Одеської області від 06.08.2012 року порушено провадження у справі №5017/2286/2012 про банкрутство ТОВ "Вадіта" (далі - боржника) за заявою ПАТ "ВТБ Банк" (далі - ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Лясковця О.В. (том 1, а.с. 1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.02.2013 року визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 80 199 610, 89 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника, докази публікації надати суду (том 1, а.с. 158 - 160).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року, поряд з іншим, усунено арбітражного керуючого Лясковця О.В. від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника боржника (пункт 1 ухвали), призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Хайла М.В. (пункт 2 ухвали) (том 5, а.с. 117 - 120).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 року, залишеною без змін судом касаційної інстанції, ухвалу господарського суду Одеської області від 01.08.2013 року скасовано в частині пунктів 1-5 її резолютивної частини та викладено їх у новій редакції, зокрема, пункт 1: "Усунути арбітражного керуючого Лясковця Олексія Володимировича (свідоцтво НОМЕР_1 від 28.02.2013 року) від виконання обов'язків розпорядника майна та виконуючого обов'язки керівника ТОВ "Вадіта" (ідентифікаційний код 25414493)."; пункт 2: "Призначити розпорядником майна ТОВ "Вадіта" (ідентифікаційний код 25414493) арбітражного керуючого Хайла Миколу Володимировича, свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №21 від 06.02.2013 року." (том 5, а.с. 128 - 134).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року продовжено строк процедури розпорядження майном боржника та строк повноважень розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Хайла М.В. на один місяць, до 12.03.2014 року (том 10, а.с. 159 - 160).

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 12.02.2014 року затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Вадіта" (том 10, а.с. 181-187).

03.03.2014 року до господарського суду ТОВ "Вадіта" подало заяву про відвід судді Найфлейша В.Д. №131 від 03.03.2014 року, яку обґрунтовано порушенням суддею Найфлейшем В.Д. принципу законності у зв'язку з розглядом справи за наявності оскаржених в апеляційному та касаційному порядку судових рішень (вх. №5239/14) (том 11, а.с. 8).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.03.2014 року (суддя Найфлейш В.Д.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Вадіта" про відвід судді від 03.03.2014 року з огляду на те, що зазначені боржником підстави для відводу судді Найфлейша В.Д. не передбачені статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (том 11, а.с. 83 - 85).

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, боржник та засновники боржника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Одеського апеляційного господарського суду з єдиною апеляційною скаргою, в якій просили скасувати ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2014 року та задовольнити заяву про відвід судді Найфлейша В.Д., мотивуючим тим, що питання про відвід судді вирішується іншим суддею без участі того судді, про відвід якого подану заяву, що відповідає принципу судочинства щодо рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Лавриненко Л.В., суддів: Пироговського В.Т., Філінюка І.Г.) відмовлено скаржникам у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 03.03.2014 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді Найфлейша В.Д. від 03.03.2014 року (том 12, а.с. 33 - 35). Апеляційний суд виходив з того, що скаржниками оскаржується ухвала про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, яка згідно норм Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не може бути предметом апеляційного перегляду окремо від рішення господарського суду, оскільки не передбачена статтею 106 цього Кодексу.

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду від 17.03.2014 року, боржник та засновники боржника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до Вищого господарського суду України з єдиною касаційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги. На думку скаржників, положеннями Закону про банкрутство та нормами ГПК України не передбачено прямої заборони на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, відтак, така ухвала місцевого господарського суду може бути предметом апеляційного перегляду згідно зі статтею 129 Конституції України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року єдину касаційну скаргу боржника та засновників боржника ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийнято до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.07.2014 року о 12 год. 30 хв., зобов'язано скаржників до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на ухвалу господарського суду Одеської області від 03.03.2014 року у справі №5017/2286/2012.

До початку судового засідання у справі через канцелярію Вищого господарського суду України скаржниками подано документи, витребувані ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши застосування апеляційним судом норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ПАТ "ВТБ Банк" Юлдашева Ю.М., ПАТ "Омега Банк" Шилова К.Р. та ПАТ "Креді Агріколь Банк" Змієвського О.А., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Відтак, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від приписів процесуального закону.

Згідно з частиною 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Отже, частиною 1 статті 106 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

За змістом поданої боржником апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що предметом оскарження є ухвала суду першої інстанції від 03.03.2014 року про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Вадіта" про відвід судді Найфлейша В.Д. від 03.03.2014 року. Згідно переліку за статтею 106 ГПК України не передбачено можливості перегляду таких ухвал місцевого господарського суду в апеляційному порядку, а доводи заявників про упередженість судді розглядаються судами апеляційної та касаційної інстанцій при перегляді судових актів по суті спору.

З огляду на таке, висновки апеляційного суду про відмову у прийнятті поданої боржником апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід судді узгоджуються з нормами чинного господарського процесуального законодавства України.

Зазначене відповідає роз'ясненню згідно абзацу 3 пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011 року, відповідно до якого, якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно статей 1115, 1119 ГПК України, вважає, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 17.03.2014 року у справі №5017/2286/2012 прийнята з дотриманням норм процесуального права, а доводи скаржників, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків апеляційного суду згідно оскаржуваної ухвали.