Постанова ВГСУ від 08.06.2016 року у справі №910/31790/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 910/31790/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" 9далі - відповідач) з позовом про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків в сумі 6035 гривень 94 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що до позивача перейшло право регресної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована відповідачем.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

З ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" на користь ПрАТ "АХА Страхування" стягнуто 6035 гривень 94 коп. страхового відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПрАТ "Страхова компанія "Провідна" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2016 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на те, що, у порушення ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, прийнято рішення поза межами заявлених вимог.

Вважає, що судами попередніх інстанцій порушено ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 1149 Цивільного кодексу України, оскільки страхова компанія проводить відшкодування шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу у розмірі відновлювального ремонту, а залишену частину матеріальної шкоди відшкодовує особа, винна у ДТП.

Стверджує, що господарським судом вже розглядалась справа зі спору між тими ж сторонами і з тих же підстав та є рішення з цього спору, що свідчить про порушення судами ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначає, що проведення виплати страхового відшкодування можливе лише на підставі страхового акту, без якого стягнення страхового відшкодування зі страховика є порушенням норм ст. 25 Закону України "Про страхування" та ст. 990 Цивільного кодексу України.

Представники сторін у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 травня 2013 року між ПрАТ "Страхова компанія "АХА Страхування" та ОСОБА_4 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 135618Га/13к/о, предметом якого є страхування майнових інтересів потерпілого, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля "Хонда", д/н НОМЕР_1.

За нормами ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір страхування є підставою виникнення цивільно-правових відносин, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про страхування" і іншими нормативно-правовими актами.

Судами встановлено, що 16 травня 2014 року у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого засобу "Нonda" д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, та транспортним засобом "Toyota" д/н НОМЕР_3, яким керувала ОСОБА_5, внаслідок якої транспортний засіб "Нonda" д/н НОМЕР_1 зазнав пошкодження.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду міста Києва від 30 травня 2014 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_5 правил дорожнього руху України та останню було визнано винною у вчиненні правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.