ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2016 року Справа № 904/5218/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кочерової Н.О. (доповідач),суддівАкулової Н.В., Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016у справі№ 904/5218/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 121 159,32 грн за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У червні 2015 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 121 159,32 грн заборгованості за договором б/н від 04.03.2011, з яких: 40 000,00 грн - сума заборгованості за кредитом, 41 355,88 грн - сума заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 30 083,44 грн - сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 9 720,00 грн - сума заборгованості по комісії за користування кредитними коштами.
В обґрунтування вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за його користування.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 40 000,00 грн заборгованості за кредитом, 41 355,88 грн процентів за користування кредитом, 30 083,44 грн пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 9 720,00 грн комісії за користуванням кредитом та 2 423,19 грн судового збору.
При цьому, місцевий господарський суд, взявши до уваги підписану відповідачем електронним підписом заяву про відкриття поточного рахунку, згідно якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", розміщених в мережі Інтернет, визнав доведеним факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування від 04.03.2011, який містить умови кредитного договору, а також визнав доведеним факт невиконання відповідачем, як позичальником, своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків і комісії за користування кредитом, строк виконання яких є таким, що настав, що, за висновком суду, є підставою для стягнення з відповідача вказаних сум, а також для стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за вказаним договором. Суд також встановив, що позовні вимоги були заявлені позивачем в межах строку позовної давності, яка за домовленістю сторін в п. 3.2.1.5.7. "Умов та правил надання банківських послуг" була збільшена до п'яти років.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.02.2016 (колегія суддів у складі: Антонік С.Г., - головуючий, Чимбар Л.О., Виноградник О.М.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 - без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 08.10.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (відповідач) звернулась до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" (позивач) із заявою про відкриття поточного рахунку у національній валюті, на підставі якої позивачем було відкрито відповідачу поточний рахунок № НОМЕР_1.
04.03.2011 відповідач, як клієнт банку, звернувся через систему інтернет-банку до публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк" із заявою про встановлення кредитного ліміту поточного рахунку № НОМЕР_1, підписану шляхом накладання електронно-цифрового підпису (т.1, а.с. 31), в якій зазначено, що підписавши цю заяву, клієнт погоджується із умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua., які разом складають договір банківського обслуговування.
Відповідно до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Статтею 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3, ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій відповідач, підписавши електронно-цифровим підписом заяву про встановлення кредитного ліміту поточного рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ "Приватбанк" від 04.03.2011, приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua., які разом із заявою складають договір банківського обслуговування та взяв на себе зобов'язання виконувати умови зазначеного договору.
Врахувавши викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заява відповідача про встановлення кредитного ліміту від 04.03.2011, а також "Умови та правила надання банківських послуг" і "Тарифи Банку", розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua. далі за текстом - Умови), в їх сукупності визначають істотні умови договору банківського обслуговування та підтверджують факт його укладення між позивачем та відповідачем. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача про неукладення між ним та позивачем такого договору.
Крім того, факт укладення між сторонами договору банківського обслуговування підтверджується і банківською випискою по поточному рахунку відповідача № НОМЕР_1, відкритому в ПАТ КБ "Приватбанк", та заявою відповідача до відповідача від 15.09.2012 з проханням не нараховувати проценти, штрафні санкції та встановити кредитні канікули, які також свідчать про користування відповідачем кредитними коштами в межах кредитного ліміту, встановленого на рахунку № НОМЕР_1.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 1072 ЦК України та частиною 22.9. статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк повинен виконати розпорядження клієнта виключно в межах залишку грошей на рахунку платника.
Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Таким чином, норми чинного законодавства надають сторонам договору банківського рахунку можливість передбачити в ньому положення про надання банком кредиту, який надається понад залишок грошових коштів на поточному рахунку клієнта в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка, що має місце у спірних правовідносинах, які склались між сторонами у справі з приводу виконання укладеного між ними договору банківського обслуговування від 04.03.2011. Отже, таке кредитування рахунка клієнта надає останньому можливість здійснювати платежі за умови відсутності або недостатність грошових коштів на його рахунку.
Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір банківського обслуговування від 04.03.2011 є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.
Сервіси для юристів