ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2016 року Справа № 61/460-5/435-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Куліша Віктора Миколайовичана ухвалу від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 26.01.2016 Київського апеляційного господарського суду 15.03.2016у справі Господарського суду№ 61/460-5/435-2012 міста Києваза заявоюПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"проперегляд за нововиявленими обставинами рішення відГосподарського суду міста Києва 14.05.2013у справі№ 61/460-5/435-2012за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Домані Групп"до1. Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України 2. Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 Компанія "Союз-Віктан Груп ЛТД" (Soyuz-Viktan Group LTD)провизнання відсутнім права застави та зобов'язання вчинити дії у судовому засіданні взяли участь представники:- позивача Ткачук С.В.;- відповідачів - третьої особи 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Дзюрман О.А.; повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Домані Групп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про визнання відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" права застави на підставі договору застави № 79.1/36-З.2-07 від 18.10.2007 між Союз-Віктан Груп Лтд. (Soyuz-Victan Group Ltd.), компанією за законодавством острову Мен, та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", предметом застави за яким є майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "MEDOFF", комбінація позначень якої визначається свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 45272, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 15.11.2004; зобов'язання Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис № 11608363 (контрольна сума А1616Е75А7).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014, визнано відсутнім у Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" права застави на підставі договору застави № 79.1/36-З.2-07 від 18.10.2007, укладеного між компанією за законодавством острову Мен "Союз-Віктан Груп Лтд." (Soyuz-Victan Group Ltd.) та Відкритим акціонерним товариством "Родовід Банк", предметом застави за яким є майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "MEDOFF", комбінація позначень якої визначається свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 45272, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 15.11.2004; зобов'язано Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна реєстраційний запис № 11608363 (контрольна сума А1616Е75А7).
02.09.2015 Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 у справі № 61/460-5/435-2012 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016, відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012 за нововиявленими обставинами.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 у справі № 61/460-5/435-2012, та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012 за нововиявленими обставинами.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судом апеляційної інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В обґрунтування заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012 Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" посилається на те, що 11.08.2015 воно дізналося про наявність ухвал Дарницького районного суду міста Києва від 18.03.2013 у справах № 753/3034/13 та № 953/3032/13, якими встановлено факт того, що ОСОБА_8 не уповноважував ОСОБА_9 або будь-яку іншу особу на вчинення правочинів щодо земельної ділянки загальною площею 36, 8783 га, кадастровий номер НОМЕР_1, а довіреність від імені ОСОБА_8 № 432 від 05.10.2009 є завідомо підробленою.
Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК України.
Такі правові позиції викладено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами".
Право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (res judicata), який, inter alia (серед іншого), вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення Суду у справах Желтяков проти України, no. 4994/04, від 09.06.2011, Тарнопольська та інші проти Росії, no. 11093/07, 14558/07, 19660/07, 30166/07, 46736/07, 52681/07, 52985/07, 10633/08, 10652/08, 12694/08, 15437/08, 16691/08, 19447/08, 19457/08, 20857/08, 20872/08, 22546/08, 25820/08, 25839/08, 25845/08, від 09.07.2009).
Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18.03.2013 у справах № 753/3034/13 та № 953/3032/13 не спростовують фактів, які було покладено в основу рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012, оскільки дії позивача щодо добросовісного набуття права власності на торговельну марку (знак для товарів і послуг) "MEDOFF" ніким не оспорювались та пов'язаність між собою позивача та ОСОБА_8 чи особи, яка вчинювала від імені ОСОБА_8 правочини ніким не доводилась; недійсність договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, укладених між ОСОБА_8 та ПАТ "Родовід Банк", вже встановлена рішенням Апеляційного суду Київської області від 28.04.2011 у справі № 22ц-2392/2011, яке досліджувалось Господарським судом міста Києва під час розгляду по суті справи № 61/460-5/435-2012, про що зазначено у рішенні від 14.05.2013; беручи до уваги те, що доводи ПАТ "Родовід Банк" відносно того, що воно дізналося про наявність ухвал Дарницького районного суду міста Києва у справах № 753/3034/13 та № 953/3032/13 лише 11.08.2015 є необґрунтованими та недоведеними, оскільки, ухвали Дарницького районного суду міста Києва у справах № 753/3034/13 та № 953/3032/13 винесені 18.03.2013, у той час як рішення господарського суду у даній справі прийнято 14.05.2013, при цьому, з наявних у матеріалах справи копій ухвал Дарницького районного суду міста Києва у справах № 753/3034/13 та № 953/3032/13 вбачається, що під час розслідування злочинів у кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 встановлювались обставини укладення ПАТ "Родовід Банк" договорів застави (іпотеки) за підробленими документами; дійшли цілком обґрунтовано висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2013 у справі № 61/460-5/435-2012 за нововиявленими обставинами.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази. Ці обмеження поширюються і на права касаційної інстанції у перегляді рішення за нововиявленими обставинами.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій вимог ст. 27 ГПК України не приймається до уваги колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки статтею 27 ГПК України передбачено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується до прийняття господарським судом рішення, а не на стадії перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Не приймаються також до уваги посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно відхилено клопотання про витребування доказів, оскільки перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, відтак як правомірно зазначено судами попередніх інстанцій витребування доказів можуть мати значення для вирішення спору по суті.
Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, при цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 112 - 114 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Сервіси для юристів