Постанова ВГСУ від 08.06.2015 року у справі №5017/3677/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2015 року Справа № 5017/3677/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.03.2015у справі№5017/3677/2012 Господарського суду Одеської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5простягнення 461 800 грн.за участю представників сторінвід позивача:ОСОБА_6від відповідача:не з'явився від третьої особи:ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення" про стягнення частини вартості майна товариства, пропорційної її частці у статутному капіталі в розмірі 461800 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.04.2014 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги задоволені повністю з підстав їх доведеності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ОСОБА_5.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2015 (колегія суддів: Аленіна О.Ю., Жекова В.І., Воронюка О.Л.) рішення суду першої інстанції скасовано, а в позові відмовлено у зв'язку з недоведенням позивачем порушення його прав.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеські автотранспортні перевезення", затвердженим протоколом загальних зборів учасників від 19.08.2008, учасниками цього товариства є ОСОБА_4 (розмір частки 50%) та ОСОБА_5 (розмір частки 50%), статутний капітал товариства сформований у розмірі 52500 грн. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_4 є керівником цього товариства.

ОСОБА_5 30.06.2009 склала нотаріально посвідчену заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", надіслала її 01.07.2009 на адресу товариства, яке отримало цю заяву 07.07.2009. У зв'язку з цим ОСОБА_4 стала єдиним учасником ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення".

Однак 13.02.2010 ОСОБА_4 склала нотаріально завірену заяву про вихід зі складу засновників ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", подала її товариству 31.03.2010.

Відповідно до висновку комплексної судово-економічної та автотоварознавчої експертизи №12659/13/45/12935/13-54 від 26.02.2014, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість чистих активів ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" з урахуванням ринкової вартості основних засобів станом на 31.03.2010 складає 923600 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2014 у справі №6-29/17-2266-2011 (з урахуванням постанови Одеського апеляційного господарського суду) частково задоволено позов ОСОБА_5 до ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" - стягнуто 50% вартості майна товариства в розмірі 584135,73 грн. Однак на момент розгляду даної справи ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення" не виплатило ОСОБА_5 50% вартості майна товариства у вказаній сумі.

Натомість, ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення частини вартості майна ТОВ "Одеські автотранспортні перевезення", пропорційної її частці у статутному капіталі в розмірі 461800 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Частиною 2 ст. 114 ЦК України і ч. 4 ст. 3 Закону України "Про господарські товариства" також передбачено, що господарське товариство, крім повного і командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Поняття товариство з обмеженою відповідальністю визначено, зокрема, у ч. 1 ст. 140 ЦК України як засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб.

Управління діяльністю господарського товариства згідно з ч. 1 ст. 89 ГК України здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 58, ч.ч. 1, 3 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.

Право учасників господарського товариства брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом, закріплено у ч. 1 ст. 116 ЦК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

З аналізу викладених правових норм вбачається, що законодавчо встановлена лише максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю, однак за визначенням господарського товариства воно не може мати менше одного учасника. У випадку наявності в товаристві з обмеженою відповідальності лише одного учасника, такий єдиний учасник здійснює управління діяльністю товариства, одноосібно виконуючи повноваження вищого органу товариства, а виконавчі органи та посадові особи є йому підзвітними та забезпечують виконання його рішень.

Також положеннями ч. 1 ст. 116 ЦК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено право учасників товариства вийти в установленому порядку з товариства. При цьому учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства; його вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства; обмеження або заборона права на вихід учасника з товариства певними положеннями установчих документів є незаконною. Моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.