Постанова ВГСУ від 08.04.2015 року у справі №910/12343/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Справа № 910/12343/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Студенця В.І.,

Харченка В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

на рішення господарського суду міста Києва від

13.11.2014 р. та постанову Київського

апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р.

у справі № 910/12343/14 господарського суду міста Києва

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання

"Південно-Західна залізниця"

до Київського міського територіального

відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсними пунктів рішення

за участю представників:

ДТГО "Південно-Західна залізниця" - Матюха О.Ю.;

Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України - Вансович О.В., Клюсова Т.М.;

в с т а н о в и л а :

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсними пунктів 2, 3 рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2014 р. № 34/04-р/к.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неповне з'ясування відповідачем обставин справи (т.1 а.с.5-12).

Відповідач у справі - Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України у відзиві на позовну заяву заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що висновки, викладені у рішенні, повністю відповідають обставинам справи, крім того, рішення відповідає чинному законодавству України (т.1 а.с.85-89).

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.165-171).

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності доказів вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого ч. 1 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку послуг з надання пасажирам у користування комплектів постільної білизни у вагонах поїздів, шляхом встановлення таких тарифів на вказану послугу, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.