ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року Справа № 920/1199/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Пахолок Т.П.,відповідача -Пургіна О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ з іноземними інвестиціями "СК "К'Ю БІ І Україна"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013у справі№920/1199/13за позовомПАТ з іноземними інвестиціями "СК "К'Ю БІ І Україна"доТОВ "Елга"про відшкодування шкоди в порядку регресу ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Сумської області від 09.09.2013 (суддя Зайцева І.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 (судді: Гончар Т.В., Потапенко В.І., Барбашова С.В.), в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю у зв'язку з їх необґрунтованістю.
ПАТ з іноземними інвестиціями "СК "К'Ю БІ І Україна" в поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.993 ЦК України, ст.27 Закону України "Про страхування", ст.ст.22.1,29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та ст.ст.22,32,36 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на те, що договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №CAS0003847 (далі - договір страхування) був чинний на момент вчинення ДТП, яка в подальшому була визнана страховим випадком, у зв'язку з чим позивач, хоч і з порушенням строків, але все ж виконав умови договору страхування шляхом виплати страхового відшкодування своєму страхувальнику. Крім того, заявник стверджує про дотримання ним порядку проведення автотоварознавчої експертизи та заявлення позовних вимог в межах розміру оціненої шкоди.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Сумської області з наступних підстав.
Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:
14.09.2009р. між позивачем (страховик) та ТОВ "Ям Сервіс Україна" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №САS0003847, предметом якого є страхування транспортного засобу Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1.
27.05.2010р. в м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6 та ЗІЛ, д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7 (далі - ДТП).
Згідно з постановою Святошинського районного суду м.Києва від 04.06.2010 по справі №3-4046 вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення ОСОБА_7 п.13.1 Правил дорожнього руху України.
У зв'язку із вказаною ДТП ТОВ "Ям Сервіс Україна" звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
04.10.2010р. позивачем, на підставі звіту про оцінку вартості матеріального збитку від 17.06.2010 та рахунку-фактури №НМРФ-12171 від 30.09.2010 було складено страховий акт №1500002935.
05.10.2010р. на підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 71200,86 грн., що підтверджується банківською випискою №2038311 від 05.10.2010.
Відповідно до ст.993 ЦК України та ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з розширеною довідкою відділу державної автомобільної інспекції №2094 від 30.06.2010 транспортний засіб (ЗІЛ, д.н. НОМЕР_2), яким спричинено ДТП, належить ТОВ "Елга".
Оскільки цивільна відповідальність власника автомобіля ЗІЛ, д.н. НОМЕР_2, застрахована у ВАТ "СТ "Гарантія" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7983122, позивач звернувся до останнього з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу.
На підставі вказаної заяви ВАТ "СТ "Гарантія" здійснило на користь позивача страхову виплату в межах ліміту відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7983122 в розмірі 24990 грн.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатностві страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Зважаючи на те, що розмір матеріального збитку від ДТП згідно зі звітом від 17.06.2010 становить 56530,7 грн., а страхову виплату ТОВ "СТ "Гарантія" позивачу сплачено лише в сумі 24990 грн., позивач просить стягнути з відповідача, як з особи, відповідальної за завдану ДТП шкоду, різницю між вказаним фактичним розміром матеріального збитку та страховою виплатою в сумі 31540,70 грн.
Проте позивач, здійснивши страхову виплату потерпілому від ДТП, не набув право вимоги останнього до відповідача на суму 31540,7 грн.
Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту №САS0003847 від 28.09.2009, строк його дії встановлено з 28.09.2009 року по 27.09.2010 року і відповідно до умов цього договору продовження строку його дії (пролонгації) не передбачено.
Згідно з умовами п.10 договору від 28.09.2009, для здійснення виплати страхового відшкодування страховик протягом 7 (семи) днів після одержання пакету документів від страхувальника повинен оформити страховий акт (Акт-реліз).
Статтею 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхові виплати та страхове відшкодування виплати проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що встановлена страховиком.
Згідно ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки.
Статтею 28 Закону України "Про страхування" передбачено, що дія договору страхування припиняється та втрачає чинність у разі закінчення строку його дії.
Проте позивач, без наявності правових підстав оформив страховий акт 04.10.2010р. та на його підставі здійснив страхове відшкодування 05.10.2010р., тобто вже після закінчення строку дії договору добровільного страхування автотранспорту №САS0003847 від 28.09.2009.
Окрім цього, позивачем не надано доказів того, що розмір збитків від ДТП визначався в порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із залученням відповідних спеціалістів страховика, у якого застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача як особи відповідальної за збитки.
Зважаючи на це, апеляційний суд не прийняв в якості належного доказу розміру спричинених ДТП збитків наданий позивачем до позовної заяви звіт про оцінку майна від 17.06.2010, складений ТОВ "СВАН КОНСАЛТИНГ" на замовлення зацікавленої особи (потерпілого від ДТП ТОВ "Ям сервіс Україна") .
Сервіси для юристів