ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 квітня 2014 року Справа № 910/13410/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Алєєвої І.В.,
Кочерової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року
у справі № 910/13410/13
господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод
"Автоливмаш"
до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною
про стягнення 45660,72 грн.
за участю представників
позивача - Севериненко В.А.
відповідача - Ільїн С.В.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Автоливмаш" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 45660 грн. 72 коп., з яких: 43200 грн. 00 коп. - основна заборгованість, 2460 грн. 72 коп. - пеня (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року (суддя Сівакова В.В.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року (судді Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.) у справі № 910/13410/13 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості в розмірі 43 200 грн. 00 коп. та 2460 грн. 72 коп. пені.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 15 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву залишити без розгляду.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України (сторона-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Машинобудівний завод "Автоливмаш" (сторона-2) 07.09.2010 укладено договір відповідального зберігання № 3/22-09.
За умовами договору сторорна-1 передає, а сторона-2 приймає на відповідальне платне зберігання індивідуально визначене рухоме державне майно, яке знаходиться на балансі Івано-Франківського обласного управління "Івано-Франківськекокомресурси" Державної компанії утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України. Перелік майна зазначений в додатку № 1 до цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 договору сторона-1 передає майно стороні-2 згідно акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що сторона-1 зобов'язана надати стороні-2 майно в день підписання цього договору.
Згідно з п. 4.1 договору за здійснення відповідального зберігання індивідуально визначеного рухомого державного майна, сторона-1 сплачує стороні-2 грошові кошти у сумі 3 600 грн. 00 коп. за один календарний місяць зберігання.
Сервіси для юристів