Постанова ВГСУ від 07.12.2016 року у справі №925/393/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 925/393/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Сибіги О.М.розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016у справі № 925/393/16 Господарського суду Черкаської областіза позовомДержавного підприємства "Енергоринок"доПублічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго"про стягнення коштівв судовому засіданні взяли участь представники :- позивачаСаква Д.Ю.- - відповідачаЛегкий Т.І.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2016 року Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 91 473 531 грн. 42 коп. основного боргу, 13 650 614 грн. 31 коп. пені, 91 448 грн. 68 коп. штрафу, 2 802 555 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 077 065 грн. 79 коп. три проценти річних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.06.2016 (суддя Дорошенко М.В.) у даній справі позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 (головуючий Сітайло Л.Г., судді: Ропій Л.М., Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.) у даній справі вказане судове рішення змінено та викладено його резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" (вул. Гоголя, 285, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 22800735) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ-32, 01032, ідентифікаційний код 21515381) - 91473531 грн. 42 коп. основного боргу, 2802555 грн. 44 коп. інфляційних нарахувань, 1077065 грн. 79 коп. три проценти річних та 180663 грн. 25 коп. - витрат на сплату судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовити". Розстрочено виконання даної постанови на 36 місяців, починаючи з жовтня 2016 року, згідно з визначеним графіком. Здійснено розподіл судових витрат.

Частково не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, Державне підприємство "Енергоринок" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині відмови у стягненні штрафу та пені, наданні розстрочки виконання рішення суду та судових витрат, рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

В обґрунтування своєї касаційної скарги касатор послався на те, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у стягненні штрафних санкцій та необґрунтовано надав розстрочку виконання судового рішення на 36 місяців.

25.11.2016 на адресу суду від Державного підприємства "Енергоринок" надійшло додаткове обґрунтування касаційної скарги, яке залучено до матеріалів справи та враховано судом.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго" заперечує проти доводів скаржника і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні 07.12.2016 відповідач пояснив, що виконує умови розстрочки, визначені постановою апеляційної інстанції, здійснюючи платежі у встановленому розмірі та у відповідні строки.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

На підставі поданих до матеріалів справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 червня 2007 року між Державним підприємством "Енергоринок" (позивачем у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Черкасиобленерго" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго"; відповідачем у справі) укладено договір № 4071/02 та додаткові угоди до цього договору № 4690/01 від 30.04.2008, № 7665/02 від 05.10.2011.

Відповідно до умов цього договору, Державне підприємство "Енергоринок" зобов'язалося продавати, а Публічне акціонерне товариство Черкасиобленерго" - купувати електроенергію та здійснювати її оплату.

В період з квітня по листопад 2015 року відповідач купував у позивача електроенергію, однак свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати придбаної електроенергії відповідач не виконав, у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 91 473 531 грн. 42 коп.

Пославшись на несплату відповідачем вартості поставленої та використаної електроенергії, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь основний борг, нараховані інфляційні втрати та 3 % річних, які заявлені до стягнення у даній справі.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Судами попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів встановлено, що заборгованість відповідача на час вирішення спору судом склала 91 473 531 грн. 42 коп., що в установленому законом порядку не спростовано. Доказів сплати боргу матеріали справи не містять.

Задовольняючи позов в частині основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленої електроенергії, а також передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді інфляційних втрат та трьох процентів річних.

За перевіреними судами розрахунками позивача, у останнього виникло право на нарахування та стягнення з відповідача 2 802 555 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 1 077 065 грн. 79 коп. 3 % річних.

Рішенням місцевого господарського суду, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, стягнуто з відповідача на користь позивача вказану суму основного боргу, нараховані інфляційні втрати та 3% річних у вказаних розмірах.