Постанова ВГСУ від 07.12.2016 року у справі №923/359/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 923/359/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016у справі№ 923/359/16 Господарського суду Херсонської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" додочірнього товариства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка"простягнення 93 945,71 грн за участю представників сторін:

позивача: Вознюк Є.В.,

відповідача: Оніщенко В.І.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до дочірнього товариства "Теплотехсервіс" закритого акціонерного товариства "Теплотехніка", в якому просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 93 946,71 грн, з яких: 32 169,01 грн пеня, 57 650,06 грн - інфляційних втрат, 4 127,64 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 09.12.2013 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу природного газу №1811/14-БО-ЗЗ, за умовами якого ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставило ДТ "Теплотехсервіс" ЗАТ "Теплотехніка" природний газ на загальну суму 1 072 230,75 грн, проте відповідач не виконав свої зобов'язання за вищезазначеним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманого за договором природного газу, у зв'язку із чим позивачем відповідачу були нараховані пеня, річні та інфляційні втрати.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.05.2016 у справі №923/359/16 позов було задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 16 084,51 грн, 3% річних в сумі 4 127, 64 грн, інфляційні втрати в сумі 57 650,06 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1409, 20 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 у справі №923/359/16 рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2016 року було змінено; стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 15 079,55 грн, 3 % річних в сумі 3 890,29 грн та інфляційні у сумі 21 817,94 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 378,00 грн; відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 17 089,46 грн, 3 % річних в сумі 237,35 грн та інфляційних у сумі 35 832,12 грн; в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та рішення господарського суду Херсонської області від 24.05.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позову в частині зменшення розміру пені на 50 %, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити в зазначеній частині позовні вимоги в сумі 16 084, 50 грн. В іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 09.12.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ДП "Теплотехсервіс" ЗАТ "Теплотехніка" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1811/14-БО-ЗЗ, згідно умов розділу 1 договору (із змінами відповідно до додаткової угоди № 1) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ в обсязі до 280 тис. куб. м.

Пунктом 6.1. договору сторони визначили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Пунктом п. 9.3. договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання (розділ 11).

Судами встановлено, що на виконання умов укладеного договору ПАТ "НАК "Нафтогаз України" протягом січня-грудня 2014 було поставлено, а ДП "Теплотехсервіс" ЗАТ "Теплотехніка" прийнято природного газу на загальну суму 1 072 230,75 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 року, від 28.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 30.04.2014 року, від 31.05.2014 року, від 30.06.2014 року, від 31.07.2014 року, від 31.10.2014 року, від 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Як стверджував позивач та підтверджено матеріалами справи, ДП "Теплотехсервіс" ЗАТ "Теплотехніка" повністю розрахувалося за спожитий природний газ на суму 1 072 230,75 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за надані позивачем послуги, тому позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача штрафні санкції, які передбачені умовами самого договору, а також нормами чинного законодавства. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що рішення та постанова в частині інфляційних втрат та річних не оскаржується.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи розмір заявленої до стягнення позивачем штрафних санкцій (пені) до 50%, вказали про те, що заявлений позивачем розмір пені є надмірним порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, і зменшення у даному випадку їх розміру спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсними, а не можливими збитками, що завдані правопорушенням. На підставі викладених обставин суди дійшли висновку про можливість на підставі поданого клопотання зменшити розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Крім того, апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позовних вимог, змінив рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені, інфляційних втрат та річних, посилаючись на невірний розрахунок позивача, який було прийнято судом першої інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, виходячи з наступного.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є питання щодо необґрунтованості зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача внаслідок прострочення виконання зобов'язання з оплати отриманого природного газу.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.