ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 920/836/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоКороткевича О.Є. (доповідач у справі), суддівКоваленка В.М., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідівна постанову та рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 30.05.2016 року Господарського суду Сумської області від 16.11.2015 рокуу справі№ 920/836/15 за позовом доСумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"простягнення 1 904 618,88 грн.,
Представники сторін в судове засідання не з'явилися.
ВСТАНОВИВ:
Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 1 904 618,88 грн., в тому числі 1 813 923,00 грн. адміністративно-господарських санкцій, 90 696,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/836/15 (судді: Левченко П.І. - головуючий, Костенко Л.А., Джепа Ю.А.) позов задоволено частково, вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 43 188,64 грн.; 1 218,00 грн. судового збору; в іншій частині позовних вимог позивача - відмовлено.
Постановою від 30 травня 2016 року Харківський апеляційний господарський суд (судді: Пушай В.І. - головуючий, Могилєвкін Ю.О., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Сумської області від 16 листопада 2015 року у справі № 920/836/15 залишив без змін.
Не погоджуючись з прийнятими процесуальними актами у справі, скаржник Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 16.11.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду 30.05.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача суму адміністративно-господарських санкцій та пені.
Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 1, 17, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 218 Господарського кодексу України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, фонд звернувся до господарського суду з позовом до ПАТ "Сумихімпром" про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1 813 923,00 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 90 696,00 грн. на тій підставі, що за 42 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2015 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач посилається на те, що ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, вина ПАТ "Сумихімпром" відсутня, у зв'язку з чим немає підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 43 188,64 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році, суд першої інстанції зазначив, що ПАТ "Сумихімпром" не вжито усіх необхідних заходів щодо працевлаштування одного інваліда, а саме за безпідставну відмову у працевлаштуванні інваліда ОСОБА_8, що звернувся до відповідача за направленням Сумського центру зайнятості. Разом з тим, відмовляючи в іншій частині позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування; незайнятість необхідної кількості робочих місць для інвалідів виникла не з вини відповідача, тому на нього не може бути покладена відповідальність через відсутність у діях відповідача складу правопорушення.
Апеляційним судом вказані висновки суду першої інстанції були підтримані у повному обсязі.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.
Відповідно до норм ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем в період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. створено 192 робочих місця для працевлаштування інвалідів за різними спеціальностями, що підтверджуються штатним розписом керівників, спеціалістів, службовців та робітників ПАТ "Сумихімпром" для працевлаштування інвалідів, що введено в дію з 01.01.2014 р., загальна кількість штатних одиниць - 192.
Протягом 2014 року відповідач повідомив Сумський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів форми № 3-ПН, зокрема звіти станом на 31.01.2014р., 28.02.2014р., 31.03.2014р., 30.04.2014р., 31.05.2014р., 30.06.2014р., 31.07.2014р., 30.08.2014р., 30.09.2014р., 31.10.2014р., 29.11.2014р., 31.12.2014р.
Судами встановлено, що відповідачем протягом 2014 року додатково подавалась інформація про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, зокрема, в Зарічну МСЕК, Сумську міжрайонну МСЕК, Ковпаківський МСЕК, Сумську обласну громадську організацію інвалідів України "Поступ", Сумську міську громадську організацію інвалідів України "Доброта", Сумську міську громадську організацію інвалідів "Рука допомоги", Обласну МСЕК.
Відповідно до вимог ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості ( ч. 1 ст. 18 Закону).
Частиною 1 ст. 20 Закону встановлена відповідальність у формі адміністративно-господарських санкцій за меншу середньооблікову чисельність працюючих інвалідів, ніж це установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону.
Згідно з пунктом 6 ст. 7 зазначеного Закону, підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда.
Сервіси для юристів