ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 914/1438/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представників сторін: позивача - Онищенка І.П. дов. № 138/16 від 1 лютого 2016 року, відповідача - Бекерської О.І. дов. №48 від 20 вересня 2016 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2016 року у справі Господарського суду Львівської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась до Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (далі - відповідач) з позовом про стягнення втрат коштів від інфляції у розмірі 256825 гривень 18коп. та 3 % річних від основного боргу у розмірі 367734 гривні 14 коп. за прострочення грошового зобов'язання на суму 19775782 гривні 86коп., стягнутого за рішенням суду у справі № 5015/7471/11.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 3 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
З Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 3 % річних у розмірі 64753 гривні 93 коп. та 76301 гривню 85 коп. втрат коштів від інфляції.
У решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2016 року апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено.
Рішення Господарського суду Львівської області від 3 серпня 2016 року скасовано, прийнято нове, яким позов задоволено повністю.
З Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" стягнуто 256825 гривень 18 коп. втрат коштів від інфляції та 367734 гривні 14 коп. - 3 % річних.
У задоволенні апеляційної скарги Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" відмовлено.
У касаційній скарзі Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 3 жовтня 2016 року у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Зазначає, що постановою Верховного суду України від 17 лютого 2016 року при розгляді аналогічної справи встановлено, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволенні вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за період такого розстрочення або відстрочення.
Вважає помилковими висновки суду про те, що розстрочка, надана рішенням суду, та розстрочка, надана ухвалою суду, мають різну правову природу.
Зазначає, що під час дії розстрочки виконання рішення суду звернення позивача з позовними вимогами про стягнення відсотків річних та інфляційних є неправомірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14 жовтня 2010 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (покупець) укладено договір № 06/10-1214БО-21 про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити імпортований природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, передбаченому у п. 1.2 договору.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що постачальник передає покупцю в період з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 14800000 куб.м. на загальну суму 44368544 гривні 34 коп.
Відповідач розрахувався за поставлений газ частково, на суму 24612761гривень 48 коп.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 13 лютого 2012 року у справі № 5015/7471/11 встановлено факт неналежного виконання умов вказаного договору та стягнуто на користь ДК "Газ України" з ЛМКП "Львівтеплоенерго" 19755782 гривні 86 коп. основного боргу, 766445 гривень 35 коп. пені, 900078 гривень 91 коп. втрат коштів від інфляції за період з грудня 2010 року по листопад 2011 року, 564420 гривень 23 коп. - 3 % річних за період з 21 листопада 2010 року по 13 грудня 2011 року, 56460 гривень 00 коп. судового збору.
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", посилаючись на невиконання відповідачем вказаного судового рішення, звернулась у даній справі з позовом про стягнення 3 % річних у сумі 367734 гривні 14 коп. та втрат коштів від інфляції у розмірі 256825 гривень 18 коп., нарахованих на суму основного боргу у розмірі 19755782 гривні 86 коп. у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та задовольняючи заявлені позовні вимоги у повному обсязі, апеляційний господарський суд виходив з того, що судом першої інстанції помилково ототожнюється розстрочка виконання рішення суду, яка надається при винесенні рішення по суті спору на підставі ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, з розстрочкою, наданою ухвалою від 23 квітня 2013 року, на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України; при цьому, зазначив, що розстрочуючи виконання рішення суду в порядку наведеної норми, суд не може змінювати суті винесеного рішення і не може позбавити кредитора прав, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Також зазначив, що наявність розстрочки виконання рішення, наданої ухвалою суду від 23 квітня 2013 року на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України на стадії виконання рішення, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє позивача права на отримання сум втрат коштів від інфляції та 3 % річних згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період такого розстрочення. У зв'язку з цим визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що позивач вправі вимагати стягнення сум втрати коштів від інфляції та 3 % річних за несплату боржником лише щомісячних платежів в сумі 919299 гривень 47 коп., визначених ухвалою від 23 квітня 2013 року, тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Втім, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками апеляційного господарського суду та вважає обгрунтованим рішення місцевого господарського суду з огляду на наступне.
Сервіси для юристів