ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 910/4554/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1. Заступника прокурора міста Києва; 2. Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизина постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.04.2016у справі№ 910/4554/16 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бізтех"доДержавного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві; 2. Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів;провизнання недійсним договору в частині та стягнення 44 356 919,05 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:
- ТОВ "Бізтех" Степаненко О.М.,
- Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи Навроцький Д.М., Шульга Л.М.,
- Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві повідомлений, але не з'явилися,
- Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Герасименко О.О., Євтушик В.О.,
- Прокуратури Кравчук О.А. (посвідчення НОМЕР_1 від 01.08.2016),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 27.04.2016 у справі №910/4554/16 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 (судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А., Баранець О.М.) частково задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізтех" (надалі позивач/ТОВ "Бізтех") до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (надалі відповідач/скаржник/Інститут), треті особи у справі: Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві та Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання частково недійсним договору та про стягнення грошових коштів.
До Вищого господарського суду України із касаційними скаргами на прийняті у даній справі судові рішення звернувся відповідач та заступник прокурора міста Києва. В обгрунтування підстав касаційних скарг, скаржники посилаються на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
ТОВ "Бізтех" подало відзив на касаційні скарги, в якому заперечувало проти їх задоволення, просило оскаржувані судові рішення залишити в силі.
Ознайомившись з матеріалами та встановленими судом першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судом першої та апеляційної інстанції, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 21.03.2013 між позивачем та відповідачем укладений договір №0313/03, відповідно до п. 1.1. якого виконавець (позивач) зобов'язується надати відповідачу (замовнику) носії інформації з записом (послуги з технічного обслуговування обладнання та адміністрування програмного комплексу "Єдина інформаційна аналітична система Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України" (перша черга), категорія 72.20.1 Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97 (комп'ютерні програми) у відповідності з календарним планом, встановленим у додатку №2 до договору.
Відповідно до п. 1.3 договору обсяги закупівлі можуть бути зменшені залежно від реального бюджетного фінансування видатків.
Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки за ліцензії здійснюються окремо за кожним етапом календарного плану (додаток №2) після проведення дослідної експлуатації відповідної комп'ютерної програми на комплексі технічних засобів замовника за місцем знаходження пілотних об'єктів автоматизації.
Згідно з п. 4.2 договору розрахунки за ліцензії здійснюються протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту про передачу ліцензій про право використання комп'ютерної програми замовником відповідно до календарного плану та пункту 5.6 цього договору залежно від реального бюджетного фінансування видатків.
При відсутності на реєстраційному рахунку замовника коштів, виділених на погашення взятого замовником бюджетного зобов'язання, сплата здійснюється в міру надходження коштів на реєстраційний рахунок замовника (п. 4.3.).
Пунктом 6.1.1 договору унормовано, що замовник зобов'язується, в межах отриманого фінансування, оплатити вартість отриманих ліцензій.
Відповідно до п. 7.4 договору, у випадку відсутності або припинення бюджетного фінансування, замовник не несе майнової відповідальності перед виконавцем.
Судами попередніх інстанцій встановлено, а сторонами не надано доказів протилежного, що на виконання умов договору позивачем надано, а відповідачем прийнято послуги на загальну суму 34300000,00 грн.; розрахунок за надані послуги здійснено частково у сумі 18100000,00 грн., залишок (заборгованість відповідача) становить 16200000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, підтверджується матеріалами справи, не заперечується сторонами у справі, укладений між позивачем та відповідачем договір є оплатним, про що також свідчать дії відповідача зі здійснення часткових розрахунків з позивачем за цим договором, а відтак, існує певний обов'язок відповідача здійснити повний розрахунок з позивачем за цим договором.
Проте, як зазначили суди попередніх інстанцій та підтверджується умовами договору, обов'язок відповідача оплатити виконану позивачем роботу пов'язано з наявністю бюджетного фінансування відповідача.
Сервіси для юристів