ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2016 року Справа № 910/17893/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Козир Т.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ"на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.09.2016у справі№ 910/17893/14 Господарського суду міста Києваза позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"доТовариства з обмеженою відповідальністю "СІВ"простягнення 83912,86 грн.за участю представників:
від позивача: Бриль Р.О.
від відповідача: Невструєв Л.Б.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/17893/14 (суддя Лиськов М.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 (головуючий суддя Дідиченко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Андрієнко В.В.), задоволено позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ" на користь 81619,39 грн. - основного боргу, 1174,00 грн. - інфляційних втрат, 4119,47 грн. - 3% річних.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВ" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 у справі № 910/17893/14, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 530, 613 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва", Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".
Товариство з обмеженою відповідальністю "СІВ" споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг КП "ЦОС Шевченківського району" за адресою: м. Київ, вул. Старовокзальна, 13.
Відповідно до акту № 251 від 05.05.2014 відділу контролю КП "ЦОС Шевченківського району" приміщення відповідачем використовується під офіс. Також у додатку 6 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді, що укладений позивачем з безпосереднім виробником послуги теплопостачання, ПАТ "Київенерго", зазначено споживача - ТОВ "СІВ".
Як встановлено судами попередніх інстанцій у період з 30.11.2010 по 31.03.2014 відбувалось фактичне споживання комунальних послуг відповідачем, що підтверджується табуляграмами наданими виробниками послуг по факту надання комунальних послуг позивачеві.
Відповідно до розрахунку заборгованості за надані комунальні послуги по нежитловому приміщенню ТОВ "СІВ" за період з 29.09.2010 по 31.03.2014 (включно) заборгованість відповідача складає 81619,39 грн.
Невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті спожитих комунальних послуг стало підставою звернення позивача до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІВ" про стягнення 83 912, 86 грн.
Судами попередніх інстанцій позовні вимоги позивача задоволено.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не оплачено спожиті комунальні послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 81619, 39 грн.
Вирішуючи питання про сплив позовної давності, суди виходили з того, що оскільки відповідачем з 07.05.2012 по 31.03.2014 були вчинені дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, відповідно перебіг строку позовної давності переривався і строк позовної давності після переривання почався заново. Тому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності (позовна заява надійшла до суду 26.08.2014).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судами присуджено до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4119,47 грн. та збитки від інфляції у сумі 1174, 00 грн. за період з 29.09.2010 по 31.03.2014.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.
Згідно з частиною 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).
Предметом позову у цій справі є позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Сервіси для юристів