Постанова ВГСУ від 07.12.2015 року у справі №905/262/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2015 року Справа № 905/262/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Харківської областіна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (головуючий суддя Склярук О.І., Дучал Н.М., Мартюхіна Н.О.)на ухвалуГосподарського суду Донецької області від 04.08.2015 (суддя Кротінова О.В.)у справі№ 905/262/15 Господарського суду Донецької областіза позовомпрокурора міста Маріуполя в інтересах державі в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа"простягнення 66.652.866,54 грн.,за участю представників:прокуратуриОнуфрієко М.В.,позивача-1не з'явились,позивача-2Данишевський О.М.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Маріуполя Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 66.652.866,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2015, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015, позов залишено без розгляду.

Не погодившись з вказаними ухвалою місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу та постанову скасувати, а справу направити до місцевого суду для розгляду позовної заяви позивача по суті.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами було прийнято оскаржувані ухвалу та постанову з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 81 ГПК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача-1 та відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як зазначалось вище, прокурор міста Маріуполя Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" про стягнення 66.652.866,54 грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.06.2015 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.08.2015, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.09.2015, позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суди послались на ст. 29 ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, в якому зазначено, що прокурор уповноважений звертатися з позовами виключно в інтересах органів державної влади та виконавчих органів місцевих рад. В той же час прокурором у позовній заяві висунуто вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України", яке не є органом ані державної влади, ані органом місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає вказану позицію такою, що зроблена без урахування наступних обставин.

Відповідно до положень ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено здійснення функції представництва інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 (чинного на момент звернення прокурора до суду) представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених ч.ч. 2-4 вищевказаної статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями).

Пленум Вищого господарського суду України в п. 1 Постанови від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» надав роз'яснення, що у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначених в ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з Указом Президента України від 06.04.2011 № 382/2011 Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який формує та забезпечує реалізацію державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» державне управління у сфері функціонування ринку природного газу та державне регулювання діяльності суб'єктів ринку природного газу, в тому числі суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, які діють на суміжних ринках, здійснює, зокрема, центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики в нафтогазовому комплексі у межах повноважень, визначених законодавством.

Судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки доводам позивача про те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є єдиним загальноукраїнським постачальником природного газу, а кошти за поставлений природний газ спрямовуються до Державного бюджету України й на подальше погашення боргу за природний газ перед країнами постачальниками природного газу Україні, а несплата коштів відповідачем ПАТ "НАК "Нафтогаз України" може призвести до ускладнення або унеможливлення закупівлі природного газу у країн-постачальників та подальшої реалізації природного газу на території України національним споживачам.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" створена на виконання Указу Президента України "Про реформування нафтогазового комплексу України" від 25.02.1998. Згідно зі статутом Компанії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 25.05.1998, її засновником та акціонером є держава, якій належить 100 % акцій Компанії.

Відповідно до п.п. 21, 22 статуту НАК «Нафтогаз України» засновником Компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України, акціонерами компанії є держава в особі Міненерговугілля - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій Компанії та в особі Фонду державного майна - після передачі йому пакета акцій Компанії, визначеного для продажу згідно з рішенням про приватизацію; фізичні та юридичні особи, що набули право власності на акції Компанії відповідно до законодавства.

Також судами не враховано, що Верховною Радою України 09.04.2015 було прийнято окремий Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який засвідчує особливу важливість ефективного функціонування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в контексті інтересів держави.