Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №910/3489/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 910/3489/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 15.07.2015у справі Господарського суду№ 910/3489/15-г м. Києваза позовомзаступника прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі: 1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2) публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"додержавного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області"простягнення 997 833,06 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Збарих С.М., посв. від 05.09.2014 № 028728; позивача-1: не з'явились; позивача-2: Івакіна Ю.Б., дов. від 18.04.2014;відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року заступник прокурора Деснянського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив стягнути з державного підприємства "Групова котельня УМТ та ГЗ ГУ МВС України в Київській області" (далі - Підприємство) на користь Компанії 997 833,06 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3556-ТЕ-41 у розмірі 623 215,21 грн., пені у розмірі 78 124,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 233 222,51 грн. та 3% річних у розмірі 43 271,15 грн.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обґрунтовував тим, що на виконання укладеного з Підприємством договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/3556-ТЕ-41 Компанія поставила Підприємству 839,106 тис. куб. м. природного газу, проте останнє свої грошові зобов'язання з оплати природного газу виконало лише частково, у зв'язку із чим має заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 (суддя Ярмак О.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Підприємства на користь Компанії 492 071,18 грн. основної заборгованості, 78 124,20 грн. пені, 233 222,51 грн. інфляційних втрат та 43 271,15 грн. 3 % річних. В частині стягнення 131 144,03 грн. основної заборгованості провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. Припинення провадження у справі обумовлене частковим погашенням Підприємством суми основної заборгованості вже після порушення провадження у даній справі.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2015 та припинити провадження у справі. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує неправомірністю звернення прокурора до суду з даним позовом.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та відзив на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Компанією (продавець) та Підприємством (покупець) 28.12.2012 було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3556-ТЕ-41, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Компанією за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (далі - Договір);

- у п. 1.2 Договору сторони погодили, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності);

- відповідно до п. 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 1 167,2 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м) в узгодженому сторонами обсязі. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3 Договору);

- згідно з п. 5.2 Договору ціна за 1 000 куб. м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. Вартість 1 000 куб. м природного газу разом з ПДВ становить 1 309,20 грн.;

- у п. 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- на виконання умов договору Компанія за період: січень-квітень, жовтень-грудень 2013 року поставила, а Підприємство прийняло природний газ обсягом 839,106 тис. куб. м на загальну суму 1 098 557,54 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 за січень 2013 року на суму 194 626,98 грн., від 28.02.2013 за лютий 2013 року на суму 174 382,82 грн., від 31.03.2013 за березень 2013 року на суму 191 873,72 грн., від 30.04.2013 за квітень 2013 року на суму 90 083,42 грн., від 31.10.2013 за жовтень 2013 року на суму 93 935,10 грн., від 24.01.2014 за листопад 2013 року на суму 148 887,45 грн., від 24.01.2014 за грудень 2013 року на суму 204 768, 05 грн., підписаними без будь-яких заперечень чи зауважень та скріпленими печатками сторін;

- Підприємство за поставлений Компанією природній газ розрахувалося лише частково, у зв'язку із чим утворилась заборгованість на суму 623 215,21 грн.;

- під час розгляду справи місцевим господарським судом Підприємство здійснило часткову оплату основної заборгованості на суму 131 144,03 грн., у зв'язку із чим сума основної заборгованості Підприємства перед Компанією становить 492 071,18 грн.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.