ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2015 року Справа № 910/17391/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корсака В.А. - головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Норик М.В. (дов. віл 27.08.2014 р.)прокуратуриСуходольський С.М. (посв. від 05.09.2013 р. №020273)третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р.у справі № 910/17391/14 господарського суду міста Києваза позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києвідо Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаДержавне управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києвіпростягнення 48804, 75 грн.
В С Т А Н О В И В :
Заступник прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" про стягнення 48 804,75 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства шляхом забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 26.09.2012 р. по 26.12.2013 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує приписами ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 44, 49 Водного кодексу України, ст. ст. 37, 40, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 222 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. у даній справі (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Тищенко О.В.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у м. Києві 48 804,75 грн. збитків. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 04.09.2014 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В своїй касаційній скарзі скаржник посилається на неповне та неналежне встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків судів цим обставинам, а також порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 19 Конституції України, ст.ст. 50, 55, 56 Водного кодексу України, ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7, 35, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття судами невірних рішень.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.09.2015 р. касаційну скаргу у справі №910/17391/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У своїх поясненнях Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" наголошує на тому, що 24.09.2012 р. звернулось до ДП"Українська геологічна компанія" з необхідними документами для подальшого отримання дозволу на спеціальне водокористування, однак відповіді у встановлений законом строк не отримало, що дало підстави для застосування принципу мовчазної згоди, про яку йдеться у постанові Кабінету Міністрів України від 27.01.2010 р. №77 "Про деякі питання застосування принципу мовчазної згоди".
Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000" зазначає про те, що при здійсненні забору води з 25.09.2012 р., на виконання вимог законодавства, сплачувало податки, та лише 27.04.2015 р. отримало дозвіл на спеціальне водокористування.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 07.10.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Державною екологічною інспекцією у міста Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГ-2000".
Під час перевірки встановлено, що на підприємстві знаходиться свердловина (адреса: м. Київ, вул. Радистів, 73), підприємством здійснюється спеціальне водокористування на підставі дозволу №УКР-738 Кіє, виданого 25.09.2009 р. Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища, термін дії якого закінчився 25.09.2012 р. та не поновлений в установленому законом порядку, чим порушено вимоги ст.ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища ", ст.ст. 44, 49, 93, 110 Водного кодексу України.
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією у м. Києві складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами №05/2168а від 27.12.2013 р., яким зафіксовано здійснення самовільного ТОВ "МАГ-2000" забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 26.09.2012 р. по 26.12.2013 р.
Судами встановлено, що Державною екологічною інспекцією у місті Києві директору ТОВ "МАГ-2000" вручено припис №05/1110п від 27.12.2013 р. про усунення виявлених порушень законодавства, згідно якого відповідача зобов'язано в строк до 04.02.2014 р. отримати дозвіл на спеціальне водокористування свердловиною або розробити робочий проект ліквідаційного санітарно-технічного тампонажу свердловини, надати до Державної екологічної інспекції у м. Києві довідку щодо забору підземних вод за період з 26.09.2009 р. по 27.12.2013 р., а в строк до 17.01.2014 р.- здійснювати первинний облік за формою ПОД-11.
Крім того, відносно керівника ТОВ "МАГ - 2000" Державною екологічною інспекцією у м. Києві складено протокол №004015 про адміністративне правопорушення від 27.12.2013 р., та винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнення штрафу у розмірі 136,00 грн.
31.12.2013 р. відповідачем сплачено штраф в розмірі 136,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції 6832.564.1 від 31.12.2013 р.
Державною екологічною інспекцією у місті Києві відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 389 від 20.07.2009 р., та згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 320 від 30.06.2011 р. "Про затвердження Змін до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 881/19619 від 15.07.2011 р., здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного ТОВ "МАГ-2000" забору підземних вод при відсутності дозволу на спеціальне водокористування за період з 26.09.2012 р. по 26.12.2013 р., у розмірі 48 804,75 грн.
В подальшому, Державною екологічною інспекцією у м. Києві надіслано на адресу відповідача претензію №43 від 24.03.2014 р. з пропозицією у місячний строк сплатити в добровільному порядку нараховану суму завданих державі збитків у розмірі 48 804,75 грн., яку було отримано відповідачем 26.03.2014 р.
Однак, відповідач завдані збитки державі не відшкодував, що і стало підставою для звернення Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві до суду з позовом про стягнення 48 804,75 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначали про те, що відповідач не звернувся за місяць до закінчення терміну дії дозволу на спеціальне водокористування до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, а також встановили наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, у зв'язку із здійсненням спеціального водокористування без відповідного на те дозволу у період з 26.09.2012 р. по 26.12.2013 р.
Вищевикладене, на думку судів попередніх інстанцій свідчить про наявність обставин для стягнення з відповідача збитків у розмірі 48 804,75 грн.
Своє рішення суди попередніх інстанцій обґрунтовували приписами ст.ст.1, 4, 5, 40, 49, 68, ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 1, ч. 4 ст. 41 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", ст.ст. 2, п. 9 ч. 1 ст. 44, 49, 50, 110, 111 Водного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321, Положенням, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. №429, Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.07.2009 р. №389, ст. 1166 Цивільного кодексу України.
Однак, колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки місцевого та апеляційного судів, покладені в основу прийнятих у справі судових рішень, передчасними, непереконливими та такими, які не можна вважати прийнятими за повного встановлення та оцінки усіх істотних обставин справи в їх сукупності, з огляду на наступне.
Так, приписами ст. 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води-процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.
Сервіси для юристів