Постанова ВГСУ від 07.10.2015 року у справі №908/3456/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Справа № 908/3456/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г., суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши касаційну скаргуЯкимівського міжрайонного управління водного господарствана постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015 рокуу справі Господарського суду№ 908/3456/14 міста Києва за позовомЯкимівського міжрайонного управління водного господарствадо треті особидержавного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 1. Запорізьке обласне управління водних ресурсів 2. управління Головного Каховського магістрального каналупростягнення заборгованості за договором в розмірі 23 712,83 грн. за участю представників сторін:

позивача - Зубанич О.Ю. дов. від 06.10.2015 р.,

відповідача - Федун М.А. дов. від 18.08.2015 р.,

прокуратури - не з"явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 р. (суддя - Чинчин О.В.) позов Якимівського міжрайонного управління водного господарства - задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь Якимівського міжрайонного управління водного господарства 23 712 (двадцять три тисячі сімсот дванадцять) гривень 83 копійки, з яких: 20 687 гривень 76 копійок - заборгованість за надані послуги за Договором та 3 025 гривень 07 копійок - пені. Стягнуто з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на користь Якимівського міжрайонного управління водного господарства 1 827 гривень 00 копійок судового збору.

Постановою від 30.03.2015 р. Київського апеляційного господарського суду (судді - Мальченко А.О., Суховий В.Г., Жук Г.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2014 у справі № 908/3456/14 скасовано. Постановлено нове рішення. Визнано недійсним договір від 19.03.2013 № 74011 про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур, укладений між Управлінням Головного Каховського магістрального каналу, Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства, Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів та Якимівською сортодослідною станцією Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу". У задоволенні позову відмовлено повністю. Стягнуто з Якимівського міжрайонного управління водного господарства на користь Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" 913 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, Якимівське міжрайонне управління водного господарства звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, 19.03.2013 між управлінням Головного Каховського магістрального каналу (виконавець І), Якимівським міжрайонним управлінням водного господарства (виконавець ІІ), Запорізьким обласним управлінням водних ресурсів (виконавець ІІІ) та Якимівською сортодослідною станцією Запорізької філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (замовник) укладено договір № 74011 (договір) про надання послуг, пов'язаних з транспортуванням та подачею води на полив сільськогосподарських культур, відповідно до умов якого сторони погодили, що замовник замовляє, а виконавці зобов'язуються надати послуги в порядку та на умовах визначених договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.1. договору).

Пунктом 4.5. договору визначено, що оплата виконавцю ІІ вартості послуг з подачі води на полив зрошуваних земель здійснюється за договірною ціною вартості послуг з подачі 1 куб.м. води за фактично подані обсяги води.

Згідно пункту 4.6. договору договірна ціна узгоджується у протоколі погодження договірної ціни на послуги з подачі 1 куб.м. води.

Замовник не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним, здійснює остаточний розрахунок з виконавцем ІІ за послуги з подачі згідно акту подачі прийому води, але не менше суми, необхідної для сплати використаної електроенергії та податку на додану вартість за звітний місяць (пункт 4.8. договору).

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором що підтверджується Актом № 24 подачі-приймання води від 01.06.2013 на суму 20 687,76 грн., підписаним представниками сторін та скріпленим печатками підприємств.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими.

Натомість, апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 95 Цивільного кодексу України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Частиною 4 статті 95 Цивільного кодексу України встановлено, що керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Суд вказав, що коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи від імені цієї особи визначається установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, що затверджується юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Апеляційний суд надав правову оцінку довіреності № б/н від 23.01.2013 на ім'я ОСОБА_3, та вказав, що останню підписано виконуючим обов'язки директора філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - ОСОБА_4 Відсутні докази наявності у ОСОБА_4, як у виконуючого обов'язки директора філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" повноважень, на укладення договорів, стороною яких є філія, без погодження з юридичною особою, а по-друге, на видачу довіреностей, які б надавали право іншій особі на укладення таких договорів.

Суд вказав, що акт подачі-приймання води № 24 від 01.06.2013, як і спірний договір підписано представниками Якимівської сортодослідної станції Запорізької філії ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" за довіреностями, які видані неуповноваженою особою - виконуючим обов'язки директора Філії.

Апеляційний господарський суд дійшов висновків про визнання недійсним договору, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з недодержанням сторонами правочину вимог, встановлених частиною 2 статті 203 цього Кодексу, необхідних для його чинності, керуючись ст. 83 ГПК України та відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.