Постанова ВГСУ від 07.10.2014 року у справі №925/730/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 925/730/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,розглянув касаційну скаргу ПП "Автолайф"на постановувід 11.08.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№925/730/13 господарського суду Черкаської областіза позовомПП "Автолайф"доФОП ОСОБА_4простягнення 64 356,32 грн.за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: особисто - ОСОБА_4;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 (суддя О. Кучеренко) позов про стягнення 64 356,32 грн. задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємства "Автолайф" - 24 801,26 - основної заборгованості, 1 130,24 грн. інфляційних, 1 555,34 грн. 3% річних та 734,83 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (судді Г. Корсакова, Т. Ільєнок, О. Хрипун) рішення господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, приватне підприємство "Автолайф" позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 29.07.2013. Вважає, що апеляційним судом недотримано вимог ст.ст. 283 ГК України, ст.765 ЦК України та неправильно застосовано 35, 43 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26.05.2009 року між Приватним підприємством "Автолайф" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 438,5 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 з 01.06.2009 року (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата з 01.06.2009 за 1 кв.м. становить 10,10 грн., загальна сума орендної плати за 438,5 кв.м становить 4428, 85 грн.

30.09.2009 року між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору оренди приміщень №2 від 26.05.2009 року, відповідно до умов якої збільшено розмір орендної плати з 01.10.2009 року та погоджено сторонами в розмірі 12,00 грн. за 1 кв.м., загальна сума орендної плати в місяць за 438,5 кв.м становить 5200, 61 грн.

Згідно пункту 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем згідно поданого орендодавцем рахунку на протязі 2-х банківських днів після отримання рахунку, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що він діє з 01.06.2009 по 31.12.2010.

Відповідно до пункту 8.2 Договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на наступні півроку і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З 2010 року відповідач почав порушувати умови Договору в частині внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням, зокрема проводив платежі несвоєчасно та в неповному розмірі. Продовжуючи користуватись орендованим приміщенням в 2011 році з боку ФОП ОСОБА_4 жодних платежів по орендній платі не було.

З метою позасудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію №04/13 про сплату заборгованості по орендній платі. Відповідач в листі від 15.03.2013 (т.1, арк. 15) претензію позивача відхилив, вказав, що договір між сторонами достроково розірваний з 01.07.2010 та складений акт повернення орендованих приміщень. Між тим, вказаною відповіддю, відповідач підтвердив наявність договору оренди між ним та позивачем.

За доводами позивача, акт прийому-передачі приміщень від 01.07.2010 за участю ПП "Автолайф" не складався та не підписувався, договір достроково не розривався, а припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який укладався. Оскільки свої зобов'язання за договором оренди відповідач належним чином не виконав за ним рахується заборгованість у загальній сумі 58 796,88 грн., в тому числі 27 593,22 грн. за 2008-2010 роки та 31203,66 грн. за шість місяців 2011 року, крім того, у зв'язку із простроченням внесення орендних платежів, позивач нарахував відповідачеві 1 872,42 грн. інфляційних втрат та 3 687,02 грн. 3 % річних, за стягненням яких він і звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції послався на те, що договірні відносини між сторонами виникли згідно договору оренди з 01.06.2009, тобто право на користування і відповідно обов'язок оплати цього користування виник у відповідача саме з цього часу, а не 2008 року, як зазначає позивач. Крім того, 15.09.2010 між позивачем (орендодавець) та громадянином ОСОБА_6 (орендар), був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 438,5 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що строком за який необхідно обчислювати розмір орендної плати має бути період з 01.06.2009 по 15.09.2010, загальна сума якої за вказаний період становить 77 349,06 грн., на виконання договору відповідачем сплачено 52 547,80 грн. (вказана сума підтверджена представником позивача).

Враховуючи викладене та відповідно до здійсненого судом першої інстанції перерахунку, суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 24 801,26 грн. за період з 01.06.2009 по 15.09.2010, яка і підлягає до стягнення, а також підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 130,24 грн. та 3% річних у сумі 1 555,34 грн.

Натомість, апеляційним судом зауважено, що аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що лише підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар прийняв приміщення в фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення в користування, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того, матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем рахунків на оплату орендних платежів, як це передбачено п. 3.3. Договору.

Відповідно до наданих позивачем суду апеляційної інстанції виписок по особовому рахунку ПП "Автолайф" за період липень 2009 - вересень 2010 вбачається, що на рахунок позивача надійшли грошові кошти з призначенням платежу "орендна плата", "виручка від оренди", платник -ОСОБА_4 на загальну суму 47 793,00 грн. Разом з тим, як вбачається з наданої на вимогу апеляційного господарського суду Обласним відділенням ПАТ "Промінвестбанк" в м. Черкаси інформації щодо руху коштів по рахунку ПП "Автолайф" за період з 01.06.2009 по 30.09.2010 на рахунок позивача надійшло 19 498,00 грн.

За оцінкою колегії суддів апеляційного суду, надані виписки по рахунку не підтверджують здійснення оплати за користування майном саме по Договору оренди нежитлового приміщення №2 від 26.05.2009 та здійснення такої оплати саме відповідачем (за його рахунок, його повноважним представником).