Постанова ВГСУ від 07.09.2016 року у справі №922/6406/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 922/6406/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Кравчука Г.А.розглянувши матеріали касаційної скаргиІзюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм, Харківська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 рокуу справі господарського суду Харківської областіза позовомІзюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм, Харківська обл.до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Ізюм, Харківська обл.простягнення коштів

за участю представників

позивача: Ткаченко С.В.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення основного боргу у розмірі 18 446, 62 грн. та 17 251, 51 грн. пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж 18 446, 62 грн. заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, 4 456, 74 грн. пені та судовий збір, в частині стягнення 12 794, 77 грн. пені в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді виконав в повному обсязі і за період з квітня 2013 року по жовтень 2015 року здійснив поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 41 269, 31 грн. та направив на його адресу акти приймання - передачі теплової енергії за вищевказаний період, натомість, вартість спожитої теплової енергії відповідачем було оплачено лише частково на суму 22 822, 51 грн., а відтак, у зв'язку з неповним погашенням вартості отриманої теплової енергії у відповідача сформувалась заборгованість перед Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж на загальну суму 18 446, 62 грн., що на дату подання позову є несплаченим боргом, на який після здійснення перерахунку судом підлягає нарахуванню пеня у розмірі 4 456, 74 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року було скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 18 446, 62 грн. основного боргу та 4 456, 74 грн. пені та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено, в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості у відповідача по Договору за спірний період та, відповідно, правових підстав для її стягнення.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року.

ФОП ОСОБА_4 до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 01.02.2016 року.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2013 року комунальним підприємством "Ізюм-тепло" Ізюмської міської ради (теплопостачальна організація) (далі за текстом - КП "Ізюм-тепло") та ФОП ОСОБА_4 (споживач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 408 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах та з параметрами теплоносія на вході мереж споживача, які відповідають температурному графіку режимів відпуску теплової енергії, а споживач зобов'язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно з п. 10.1. Договору він набирає чинності 21.10.2013 року і діє до 31.12.2013 року, а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання.

Пунктом 10.4. Договору передбачено, що він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення Договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

Оскільки заяви сторін про припинення дії Договору в порядку п. 10.4 не здійснювались, зазначений Договір щороку продовжувався та не припинив свою дію на даний час.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж є правонаступником теплопостачальної організації за цим Договором - КП "Ізюм-тепло", про що свідчить п. 1.2. Статуту позивача, в якому зазначено, що підприємство позивача у відповідності до рішення Ізюмської міської ради 73 сесії 6 скликання від 26.09.2014 року № 2670 "Про припинення юридичної особи КП "Ізюм-тепло" Ізюмської міської ради Харківської області шляхом приєднання до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж є правонаступником прав та обов'язків КП "Ізюм-тепло".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 ст. 265 Господарського суду України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.