Постанова ВГСУ від 07.09.2016 року у справі №911/428/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 911/428/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач),суддівСибіги О.М., Кравчука Г.А.розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід15.06.2016у справі№911/428/16Господарського судуКиївської областіза позовомПриватного підприємства "Оліяр"доТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень"простягнення суми

за участю

- відповідача:Карпенко Т.О. (довіреність від 18.01.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Приватне підприємство "Оліяр" (далі - позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання Фастівський завод хімічного машинобудування "Червоний Жовтень" (далі - відповідач) 540 000,00 грн. вартості товару, 27991,23 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 37000,00 грн. витрат з найму крану.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач поставив позивачу товар неналежної якості, яка полягала у тому, що протягом гарантійного строку в обладнанні були виявлені дефекти, які неможливо усунути, у зв'язку з чим позивач відмовився від контракту та вимагав повернення сплаченої суми, а також процентів за користування чужими грошовими коштами та витрат пов'язаних з монтажем обладнання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.03.2016 (суддя Колесник Р.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Алданова С.О., Смірнова Л.Г.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 540 000,00 грн. основного боргу, 22000,00 грн. витрат, в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ці судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач вказує на безпідставність доводів, викладених відповідачем у касаційній скарзі, та просить залишити вказані судові рішення без змін.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 08.12.2014 між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений контракт №34, за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого постачальник зобов'язався виготовити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого узгоджуються сторонами в специфікації, яка з моменту підписання її сторонами є невід'ємною частиною даного контракту. Для виготовлення товару сторонами підписується технічне завдання або креслення, котрі розробляються постачальником.

Відповідно пункту 2.2 контракту ціна товару оговорюється у специфікації.

Пунктом 3.1 контракту сторони встановили, що термін поставки товару оговорюється в специфікації, яка є невід'ємною частиною контракту.

Згідно специфікації №1, у редакції додаткової угоди № 1 до контракту, постачальник передає у власність покупця у термін до 07.08.2015, а покупець приймає та оплачує наступний товар:

- фланець Ду 1000 за ціною 30 000,00 грн.;

- фланець Ду 1200 за ціною 36 000,00 грн.;

- збірник СЕнв 20-2-12 за ціною 540 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.7 контракту датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної.

На виконання умов контракту та на підставі видаткової накладної від 04.08.2015 №КО-0000031 відповідач поставив позивачу збірник СЕнв 20-2-12 (далі-збірник) вартістю 540 000,00 грн., фланець Ду 1000 вартістю 30000,00 грн., фланець Ду 1200 вартістю 36 000,00 грн., які були оплачені платіжними дорученнями від 18.12.2014 № 4630 на суму 276 000,00 грн. та від 23.07.2015 № 4173 на суму 330 000,00 грн.

15.10.2015 позивач листом № 10/06 повідомив відповідача про те, що отриманий збірник є не придатним до експлуатації, оскільки в місцях з'єднання корпусів збірника виявлено значні витікання рідини, у зв'язку з тим, що з'єднувальні фланці мають нерівну форму, тому просив терміново направити представника відповідача для вирішення питання по усуненню несправності даної ємкості.

26.10.2015 комісією у складі головного інженера відповідача Мартинюка В.В., головного механіка позивача Андрушко А.Є. та механіка цеху рафінації позивача Найди О.А. був складений акт, яким встановлено, що виготовлений відповідачем відповідно до контракту збірник СЕнв 20-2-12 непридатний до експлуатації, оскільки виявлені підтікання рідини в місцях фланцевих з'єднань.

Листом від 29.10.2015 №10/09 позивач посилаючись на акт від 26.10.2015 та пункт 3.9 контракту повідомив відповідача про те, що, оскільки збірник виготовлений відповідачем виявився непридатним до експлуатації, усунення дефекту має бути виконаним в 10-ти денний термін, а саме до 02.11.2015.

Відповідач у листах від 28.10.2015 № 8/1329, від 29.10.2015 № 8/1334 та від 11.11.2015 № 8/1397 повідомляв позивача про готовність власними силами усунути виявлені недоліки, проте станом на 23.11.2015 їх не усунув.

23.11.2015 позивач направив відповідачу претензію №11/03, яка була отримана відповідачем згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 09.12.2015, у якій позивач вказував про відмову від контракту і вимагав повернути сплачені грошові кошти у сумі 540 000,00 грн., компенсувати витрати на послуги крана, який використовувався для монтажу та демонтажу збірника у розмірі 37 000,00 грн., а також забрати обладнання з підприємства протягом 10 днів з дня отримання цієї претензії, яку відповідач залишив без задоволення.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позовних вимог мотивував тим, що виявлені позивачем недоліки у збірнику не були усунуті відповідачем протягом тривалого часу, що є підставою для стягнення з відповідача суми оплати за поставлений збірник. Також суд зазначив, що оскільки повернення збірнику станом на час розгляду справи не відбулося, то у позивача в контексті умов п.4.12 контракту право вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами не виникло. Крім того, суд вказав на те, що акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 15 000,00 грн. не мають відношення до контракту, тому позовні вимоги у цій частині є безпідставними.