Постанова ВГСУ від 07.09.2016 року у справі №910/4656/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 910/4656/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Сибіги О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Південний"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016у справі Господарського суду№ 910/4656/16 м. Києваза позовомпершого заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Київської міської радидоприватного підприємства "Південний"провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Збарих С.М., посв. від 05.09.2014 № 028728;позивача: Телицька В.А., дов. від 14.06.2016 № 225-КМГ-1958;відповідача: Щуренко І.С., дов. від 04.03.2016;

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 2 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Рада) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просив внести зміни до п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 15.12.2004 укладеного між Радою і приватним підприємством "Південний" (далі - Підприємство) та викласти у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки".

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Земельного кодексу України (далі - ЗК України), Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтував тим, що Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесено зміни до ст. 288 Податкового кодексу України, згідно яких розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у зв'язку з чим необхідно привести договір оренди землі щодо якого виник спір у відповідність до норм законодавства України в частині розміру орендної плати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.04.2016 (суддя Павленко Є.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 (колегія суддів: Тищенко О.В., Гончаров С.А., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2016 залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві.

Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016 і рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2016 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємство обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 58 Конституції України, ст. ст. 14, 526, 629, 651 ЦК України, ст. 96 ЗК України, ст. 188 ГК України, ст. ст. 21, 23, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 32, 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначаючи, що на даний час відсутні передумови та підстави для зміни розміру орендної плати.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємства до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Радою (орендодавець) та Підприємством (орендар) 15.12.2004 укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку площею 4 717 кв. м, яка знаходиться у Дарницькому районі міста Києва по вулиці Декабристів, 2-а для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу. Державну реєстрацію Договору проведено 22.12.2004 за № 63-6-00187 у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації);

- пунктом 2.2. Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 556 179,78 грн.;

- Договір укладено на 15 років (п. 3.1. Договору);

- відповідно до пункту 4.1. Договору орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі;

- згідно з п. 4.2. Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в розмірі 2 (двох) відсотків від її нормативної грошової оцінки;

- пунктом 4.7. Договору сторони передбачили, що розмір орендної плати може переглядатися у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є, зокрема орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частинами першою та другою ст. 632 ЦК України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.