ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2016 року Справа № 910/1574/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),
суддів: Демидової А.М.,
Кролевець О.А.
за участю представників:
позивача - Недотопи М.М.,
відповідача - Коновалова О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016
та на рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016
у справі № 910/1574/16
за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014"
про зобов'язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВМ 2014" про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у розмірі 281 687,67 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2016 (суддя Пукшин Л.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 (колегія суддів у складі: суддя Тарасенко К.В. - головуючий, судді Тищенко О.В., Федорчук Р.В.), у задоволенні позову відмовлено. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з того, що підстави для застосування заниженої відсоткової ставки внаслідок розірвання депозитного договору з ініціативи вкладника та підстави для зобов'язання відповідача (вкладника) повернути грошові кошті, заявлені до стягнення, відсутні, оскільки умова про виплату банком вкладнику процентів за депозитом не у заниженому розмірі при достроковому розірванні депозитного договору з ініціативи вкладника була погоджена між банком та вкладником шляхом укладення між сторонами договору про внесення змін № 1 від 30.04.2015 до депозитного договору, за яким сторони на власний розсуд змінили умови депозитного договору та виключили з нього положення про можливість застосування заниженої відсоткової ставки. Вказаний договір про внесення змін № 1 від 30.04.2015 є чинним і судові рішення щодо недійсності даного договору відсутні.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2015, рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що господарськими судами при прийнятті оскаржуваних рішень порушено вимоги ст.ст. 33, 34, 43, 79, 82, 101 ГПК України, ст. 628 ЦК України. Так, на думку позивача, господарські суди не в повному обсязі з'ясували, що при укладанні договору про внесення змін до депозитного договору сторонами було допущено описку, у зв'язку з чим умови договору депозиту, що були викладені в третьому абзаці п. 3.7. депозитного договору не змінювались та не виключались.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, позивач зазначив, що господарські суди правильно встановили, що сторони уклавши договір про внесення змін 27.06.2014 змінили п. 3.7., яким було встановлено перерахунок процентної ставки у разі дострокового розірвання з ініціативи вкладника депозитного договору і у разі припинення дії договору застави майнових прав, вкладник має право ініціювати дострокове розірвання депозитного договору, при цьому банк не здійснює перерахунок процентної ставки і повертає вкладнику всю суму депозиту та нарахованих процентів.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.
Господарські суди попередніх інстанцій, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності встановили наступне:
- 26.06.2014 ПАТ "Банк національний кредит" (далі - банк) та ТОВ "ВВМ 2014" (далі - вкладник) був укладений договір про депозитний вклад "Стандартний" № DU1244/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) (далі - депозитний договір);
- відповідно до п. 2.1 депозитного договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26151099509003 в ПАТ "Банк національний кредит" грошові кошти в сумі 1 600 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору;
- положеннями п. 2.2 депозитного договору сторони погодили, що депозит розміщується на строк з 26.06.2014 по 27.06.2015 включно;
- банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22,00% річних (п. 2.3 депозитного договору);
- у п. 3.7 депозитного договору сторонами визначено, що вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26001099509001, відкритий у банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку;
Сервіси для юристів