Постанова ВГСУ від 07.09.2016 року у справі №908/292/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 908/292/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБожок В.С., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжяна постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київдо Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", м. Запоріжжяпростягнення 3 307 054, 51 грн.

за участю представників

позивача: Остапенко В.М.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (далі за текстом - ПАТ "Запоріжгаз") про стягнення 1 826 474, 25 грн. основного боргу, 771 128, 69 грн. пені, 53 022, 67 грн. 3 % річних, 656 428, 90 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ПАТ "Запоріжгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 400 000 грн. пені, 53 022, 67 грн. 3 % річних, 656 428, 90 грн. інфляційних втрат та судовий збір; в іншій частині позову - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач остаточно погасив суму основного боргу в розмірі 1 826 474, 25 грн. до моменту звернення позивача з позовом до суду, а тому у задоволенні вимог в цій частині необхідно відмовити; в той же час, враховуючи несвоєчасність виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого газу вимоги про стягнення 53 022, 67 грн. 3 % річних та 656 428, 90 грн. інфляційних втрат є законними, обгрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню; при цьому, заявлена до стягнення сума пені у розмірі 771 128, 69 грн. є великою порівняно із наслідками вчиненого відповідачем порушення та збитками кредитора по Договору, а тому беручи до уваги об'єктивно встановлені обставини справи, враховуючи інтереси обох сторін та повну сплату відповідачем заборгованості станом на день розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 400 000 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року скасовано частково, позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ПАТ "Запоріжгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 400 000 грн. пені, 52 462, 53 грн. 3 % річних, 653 489, 68 грн. інфляційних втрат та судовий збір; в іншій частині позову - відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені до 400 000 грн., поряд з цим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 52 462, 53 грн. 3 % річних та 653 489, 68 грн. інфляційних втрат, а у стягненні 3 % річних в сумі 560, 14 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 939, 22 грн. необхідно відмовити за необґрунтованістю нарахування.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПАТ "Запоріжгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 29.03.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.07.2016 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2013 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Запоріжгаз" (покупець) укладено Договір № 13-214-В на купівлю-продаж природного газу (далі за текстом - Договір) з додатковими угодами до нього: № 1 від 04.04.2013 року; № 2 від 10.07.2013 року ; № 3 від 08.08.2013 року; № 4 від 31.12.2013 року; № 5 від 28.04.2014 року; № 6 від 15.05.2014 року; № 7 від 10.06.2014 року; № 8 від 05.09.2014 року; № 9 від 10.11.2014 року; № 10 від 08.12 2014 року; № 11 від 22.12.2014 року; № 12 від 05.02.2015 року; № 13 від 10.03.2015 року; № 14 від 03.04.2015 року; № 15 від 12.05.2015 року; № 16 від 03.06.2015 року; № 17 від 10.07.2015 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець передає покупцю імпортований газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - на газорозподільних станціях (ГРС) ДК "Укртрансгаз". Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Пунктами 3.2., 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш як плюс, мінус 5 відсотків. При необхідності відступу від середньодобової норми продавцем і покупцем установлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками. Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п. 3.4. Договору не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмової формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 31.12.2013 року оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національної валюті шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач за період з січня 2013 року по вересень 2015 року поставив відповідачу газ, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, на загальну суму 8 642 804,85 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Протягом вказаного періоду відповідач здійснював оплату за поставлений природний газ, проте, з порушенням строку оплати, встановленого п. 6.1. Договору.

Як вбачається з виписки ПАТ "НАК "Нафтогаз України" стосовно надходження грошових коштів на його рахунок від ПАТ "Запоріжгаз", відповідачем здійснено останню оплату боргу 29.04.2015 року в розмірі 1900 000 грн. за зобов'язаннями грудня 2014 року, січня 2015 року та лютого 2015 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем частково за зобов'язаннями лютого 2015 року та за зобов'язання з березня 2015 року по вересень 2015 року в сумі 1 826 474, 25 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.