ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2015 року Справа № 915/95/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Катеринчук Л.Й. (головуючого-доповідача), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на постанову та ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014 року (про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5)у справі господарського суду № 915/95/13 Миколаївської областіза заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5про визнання банкрутомліквідаторДубровний М.О.за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,
В С Т А Н О В И В :
у провадженні господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/95/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - боржника), порушена ухвалою суду від 15.01.2013 року за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ініціюючого кредитора) за спеціальною процедурою, передбаченою статтями 47 - 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство) (том 1, а.с. 1 - 2).
Справа перебуває на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою господарського суду Миколаївської області від 17.01.2013 року, з врахуванням ухвали про виправлення описки від 28.01.2013 року, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дубровного М.О. (том 1, а.с. 25 - 27, 41).
Ухвалами господарського суду Миколаївської області від 11.02.2014 року та від 29.09.2014 року строк ліквідаційної процедури банкрута продовжувався відповідно до 17.07.2014 року та до 17.01.2015 року (том 2, а.с. 207 - 208, том 3, а.с. 145 - 146).
21.10.2014 року, на виконання постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатор банкрута Дубровний М.О. надав суду звіт ліквідатора з додатками (вх. №19315/14), в тому числі й ліквідаційний баланс та реєстр непогашених вимог кредиторів станом на 21.10.2014 року, складені за наслідками проведення ліквідаційної процедури банкрута, розгляд яких призначено у судовому засіданні на 16.12.2014 року ухвалою суду від 18.11.2014 року (том 3, а.с. 160 - 188, 189).
Розглянувши подані документи у судовому засіданні від 16.12.2014 року (суддя Давченко Т.М.), місцевий господарський суд ухвалою затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута станом на 21.10.2014 року, припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, провадження у справі про банкрутство припинив, вимоги кредиторів, не задоволені за відсутності майна банкрута, ухвалив вважати погашеними, зобов'язав ліквідатора надіслати державному реєстратору та органу статистики примірники ліквідаційного балансу банкрута, припинив повноваження ліквідатора банкрута Дубровного М.О., зобов'язав ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" закрити розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 НОМЕР_2 та повідомити про це суд впродовж двадцяти днів з дня прийняття цієї ухвали, залишок коштів направити на закриття рахунку (том 14, а.с. 222 - 228). Судове рішення мотивоване встановленням обставин повноти здійснених ліквідатором дій в ході ліквідаційної процедури та надання суду документів, що свідчать про належне завершення процедури ліквідації, в тому числі й ліквідаційного балансу з кредиторською заборгованістю на суму більш як 3,16 млн.грн., яка залишилася непогашеною за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута в ході ліквідаційної процедури.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", як кредитор з грошовими вимогами на суму 3 647 295, 40 грн., які забезпечені заставою майна банкрута, (далі - скаржник) звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу від 16.12.2014 року про завершення ліквідаційної процедури боржника, мотивуючи тим, що суд першої інстанції безпідставно зобов'язав заставного кредитора оплатити послуги ліквідатора банкрута за підсумками ліквідаційної процедури у справі пропорційно до розміру визнаних його кредиторських вимог, оскільки банк-заставодержатель надав згоду на здійснення оплати послуг ліквідатора лише за рахунок заставного майна банкрута, і частину коштів, виручених від його продажу, в ході процедури ліквідації банкрута арбітражним керуючим Дубровним М.О. було спрямовано на оплату його послуг, як ліквідатора у даній справі про банкрутство.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді: Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.12.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без змін з тих же підстав (том 4, а.с. 75 - 83).
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями про завершення ліквідаційної процедури банкрута, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 03.02.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2014 року, справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 31 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, статей 42, 43 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Скаржник доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій про можливість завершення ліквідаційної процедури у справі без дослідження обставин додержання ліквідатором Дубровним М.О. норм законодавства про банкрутство при визначенні ціни продажу заставного майна банкрута в ході ліквідаційної процедури. Так, банк-заставодержатель надав згоду на продаж обтяжених заставою основних засобів банкрута (обладнання та побутової техніки кафе) з початковою вартістю заставного майна не нижчою як 64 053 грн. без можливості її зниження в процесі проведення аукціону, однак ліквідатор Дубровний М.О. реалізував спірне майно банкрута за ціною нижчою від погодженої із заставодержателем, що не відповідає положеннями частини 4 статті 42 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013 року, якими визначено порядок продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 03.02.2015 року та ухвалу суду першої інстанції від 16.12.2014 року (про припинення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_5) на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Розділом VІ та статтею 41 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що відносини, пов'язані з банкрутством окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.
До окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності законодавець відніс громадянина, який здійснює підприємницьку діяльність (статті 47-49 цього Закону).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 48 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності (далі - громадянина-підприємця) господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. За заявою громадянина-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення громадянином-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди. Якщо у встановлений частиною 2 цієї статті строк громадянин-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає громадянина-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.
Відповідно до частини 1 статті 25 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013 року, після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів. Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.
Пунктом 11 Розділу X Прикінцеві та Перехідні положення Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною 6 статті 44 Закону про банкрутство в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року передбачено, що ліквідатор може здійснити безпосередній продаж активів боржника, не проданих на аукціоні, за ціною останніх торгів на аукціоні.
Отже, законодавцем передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.
Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника та додержання ним порядку продажу майна банкрута в ході процедури ліквідації у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сервіси для юристів