ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2015 року Справа № 914/4213/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 22 січня 2015 року Львівського апеляційного господарського суду від 22 квітня 2015 рокуу справі№ 914/4213/14господарського судуЛьвівської області за позовомПриватного підприємця ОСОБА_4 до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром", 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про стягнення
ВСТАНОВИВ:
ПП ОСОБА_4 звернувся до господарського суду із позовом до ТОВ "Інсахарпром" та ФОП ОСОБА_5, із урахуванням заяв про зменшення та уточнення вимог, про солідарне стягнення 76570 грн. основного боргу, 5 520,05 грн. пені, 3404,88 грн. - 3% річних, 19 036,89 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2015 (суддя Пазичев В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (судді: Плотніцький Б.Д. - головуючий, Михалюк О.В., Мельник Г.І.), позовні вимоги задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів 76 570 грн. боргу, 5 520,05 грн. пені, 3 404,88 грн. - 3% річних, 19 036, 89 грн. інфляційних втрат та судовий збір.
Не погоджуючись із судовими рішеннями ТОВ "Інсахарпром" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та направити справу до господарського суду першої інстанції.
Скаржник, зокрема, зазначає, що судами не надано правової оцінки договору поруки від 02.09.2013, не вчинено дій щодо з`ясування обставин дійсності зобов`язань поручителя, а саме фінансовий стан останнього станом на день укладення поруки, оскільки такий стан мав відповідати положенням ст.13 та ч.5 ст.203 ЦК України. Скаржник вважає договір поруки фіктивним, оскільки він укладений без наміру створення правових наслідків, з метою зміни територіальної підсудності справи. Також зазначає, що за умовами договору поруки кредитор зобов`язаний надіслати поручителю вимогу про виконання обов`язку боржника в день порушення боржником основного договору, проте кредитором такі дії вчинено не було. Посилається на те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, чим позбавив останнього можливості прийняти участь у справі та подати зустрічну позовну заяву.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.06.2015 касаційну скаргу у справі №914/4213/14 прийнято до провадження.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.07.2013 між ПП ОСОБА_4 як підрядником та ТОВ "Інсахарпром" як замовником укладено договір №09/07-1 про збір зернових культур комбайнами.
Згідно умов договору підрядник виконав на користь замовника роботи по збору сільськогосподарських зернових культур на площі 222 га.
Вартість виконаних робіт становить 96 570 грн.
Виконання вищевказаних робіт підтверджується актом прийому виконання робіт від 25.07.2013
Відповідно до п.5.2 договору замовник повинен провести кінцевий розрахунок за виконані роботи протягом 10 банківських днів з дати підписання акта виконаних робіт.
Суди встановили, що остаточний розрахунок за виконані роботи повинен був проведений не пізніше 08 серпня 2013 року.
02.09.2013 з метою забезпечення належного виконання умов договору замовником між ПП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 укладено договір поруки.
Відповідно до п.1.2 договору поруки відповідач-1 та відповідач-2 несуть солідарну відповідальність за виконання умов договору.
Господарськими судами встановлено, що 16.10.2013 та 18.10.2013 замовник перерахував по 10 000 грн. на поточний рахунок позивача в якості часткової оплати за виконані роботи.
У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідача-1 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 76 570 грн.
За ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Сервіси для юристів