Постанова ВГСУ від 07.07.2015 року у справі №910/26555/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 910/26555/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.01.2015 р.у справі№ 910/26555/14 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Південкомбанк" (надалі - ПАТ "КБ "Південкомбанк")доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ойлкомерс" (надалі - ТОВ "Ойлкомерс")простягнення заборгованості за кредитним договором 379 211,40 грн.за участю представників: від позивача - Хоменко Г.В.від відповідача- Носенко Т.С.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. (суддя Полякова К.В.) позов задоволено повністю: стягнуто з ТОВ "Ойлкомерс" на користь ПАТ "КБ "Південкомбанк" 323 000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням, 32 901,12 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 7 500 грн. - заборгованість за комісіями та 15 810,28 грн. - пені за порушення строків повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 р. (головуючий суддя Федорчук Р.В., судді: Майданевич А.Г., Лобань О.І.) рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Ойлкомерс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати їх, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.06.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Ойлкомерс" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 07.07.2015 р.

06 липня 2015 року, через канцелярію Вищого господарського суду України від ПАТ "КБ "Південкомбанк" надійшов відзив на подану відповідачем касаційну скаргу, в якому позивач просив суд залишити без задоволення зазначену скаргу, а прийняті у справі рішення та постанову - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 11.09.2013 р. між ПАТ "КБ "Південкомбанк" (кредитор) та ТОВ "Ойлкомерс" (позичальник) укладено договір про надання відкличної відновлювальної кредитної лінії № 28К-14Ю (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з врахуванням змін, внесених до Договору додатковою угодою № 1 від 11.12.2013 р., банк відкрив відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію на поповнення обігових коштів з лімітом кредитування у сумі 500 000 грн., зі сплатою процентів та користування кредитом у розмірі 19,0 % річних, з кінцевим строком дії кредитної лінії - до 10.09.2014 р.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що позивач відкриває відповідачу позичковий рахунок № 220620023127001, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами) на цілі, визначені в п. 1.1, шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника № 26000023127001 на підставі його письмової заяви.

Згідно з п. 2.2 Договору моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день зарахування на поточний рахунок № 26000023127001 суми відповідного траншу кредиту.

Відповідно до п. 2.4 Договору термін користування позичальником кожним траншем не може перевищувати кінцевого строку дії кредитної лінії.

У п. 2.8 Договору сторони передбачили, що відповідач зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, по 05 число місяця (включно), наступного за звітним, а також в день повернення кредиту в повній сумі, на рахунок № 220686023127001, виходячи з процентної ставки, зазначеної у п. 1.1. Договору.

За умовами п. 3.3.4 та п. 3.3.5 Договору відповідач зобов'язаний сплачувати проценти та комісії на умовах цього договору та повернути в повному обсязі суму отриманих кредитних коштів в строк, визначений пунктом 1.1. Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1 та 3 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Так, судами встановлено, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши перерахування грошових коштів у загальному розмірі 500 000 грн., на підставі заяв позичальника, а саме від 11.09.2013 р. на суму 400 000 грн. та 26.09.2013 р. на суму 100 000 грн., що підтверджується банківською випискою про рух грошових коштів на позичковому рахунку позивача та меморіальних ордерів.

У свою чергу, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання щодо сплати кредиту та процентів за його користування, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 323 000 грн. та 32 901,12 грн. заборгованості зі сплати процентів.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 323 000 грн. основної суми кредитних коштів та 32 901,12 грн. заборгованості зі сплати процентів.