Постанова ВГСУ від 07.06.2016 року у справі №922/1010/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 року Справа № 922/1010/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого(доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради на постановувід 14.03.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/1010/15за позовомХарківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4проповернення майна та відшкодування доходів у розмірі 703251,50грн,за участю представників: від позивача - Михайлов Є.Б.від відповідача -ОСОБА_6ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.05.2015 у справі №922/1010/15 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Барабашова С.В., судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач) про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 0,1427 га, яка розташована по АДРЕСА_1, та стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 703251,50грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 рішення місцевого господарського суду від 05.05.2015 та постанову суду апеляційної інстанції від 28.07.2015 скасовано в частині відмови у позові про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 703251,50грн і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

За результатами здійснення нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.02.2016 у справі №922/1010/15 (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Істоміна О.А.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 703251,50грн.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 377, 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що оскільки нормами чинного законодавства визначено використання землі на платній основі, нездійснення відповідачем оплати за користування земельною ділянкою в звичайному розмірі (орендної плати), який визначений відповідними нормативними актами, призвело до безпідставного одержання доходів останнім, що підлягають стягненню на підставі заявленого позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.05.2016 за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду касаційної скарги у справі №922/1010/15 на 15 днів, а розгляд касаційної скарги відкладено на 07.06.2016 на 10 год. 20 хв.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні касаційної інстанції представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 04.03.2005 між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір б/н купівлі-продажу нежитлової будівлі, за умовами якого останній набув право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-2", "Б-1", загальною площею 1299,00 м2, що знаходиться в АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №715.

Рішенням Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 припинено право користування Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_7 земельною ділянкою площею 0,1427га по АДРЕСА_1. Договір оренди землі реєстраційний №2735 від 25.12.2001 вирішено вважати таким, що припиняє дію (п.1.4 додатку №1 до рішення ради); надано громадянину ОСОБА_4 (з врахуванням змін ПІБ, внесених пунктом 9.1 рішення Харківської міськради від 06.03.2006 №61/06) в оренду строком до 28.09.2030 (але не пізніше початку реконструкції району) земельну ділянку площею 0,1427га по АДРЕСА_1 в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки №2735 від 25.12.2001 для експлуатації та обслуговування офісних складських приміщень та авто майстерні (п.1.13 додатку №2 до рішення).

03.07.2013 рішенням Харківської міської ради №1202/13 відмінено як невиконаний пункт 1.13 додатку №2 до рішення Харківської міської ради від 28.09.2005 №180/5 (п.16.1 додатку №2 до рішення); надано ОСОБА_4 в оренду строком до 01.07.2018 (але не пізніше початку реконструкції району) земельну ділянку площею 0,1427га по АДРЕСА_1 (п.16.2 додатку №2 до рішення).

05.09.2014 Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. "Б-2", "Б-1". За результатами обстеження складено акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, в якому вказано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з 04.03.2005 та по день складання акта використовує земельну ділянку без оформлення документів на право власності або користування земельною ділянкою та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України.

Вказані обставини фактичного використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 земельної ділянки, розташованої під належним йому на праві власності нерухомим майном, без оформлення прав землекористування і визначеної законом реєстрації таких прав стали підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача повернути міській раді спірну земельну ділянку та стягнення доходів, отриманих від майна, набутого без достатніх підстав за період з 01.01.2012 по 30.12.2014, у вигляді різниці суми належної до внесення орендної плати відповідачем та сплаченої ним суми земельного податку за 2014 рік, в розмірі 703251,50грн. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. ст. 16, 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що для отримання земельної ділянки в оренду він замовляв та погоджував технічну документацію по встановленню в натурі меж земельної ділянки, в т.ч. отримав висновок державної землевпорядної експертизи, а протягом 2006-2007р.р. та в 2013р. листувався з радою щодо визначення розміру орендної плати та умов проекту договору оренди, втім договір оренди землі між сторонами за справою так і не був укладений, як вважає відповідач, не з його вини.

Вирішуючи вдруге спір у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 703251,50грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що знаходження об'єкту нерухомості відповідача, який належить йому на праві власності, на території спірної земельної ділянки, вчинення відповідачем дій щодо укладання договору оренди із позивачем у вигляді та звернення до Харківської міської ради із пропозиціями щодо укладання договору оренди земельної ділянки, унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень ст. ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відмовили в позові.

Втім, такі висновки попередніх судових інстанцій колегія суддів вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно з приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Стаття 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна в 2005 році, визначала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель і споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Отже, навіть диспозитивний зміст ст. 120 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна в 2005 році, свідчив про визначення законодавцем принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єктів нерухомості, що на ній розташовані, зміст якого спрямований на вирішення проблеми співвідношення прав і обов'язків, зокрема, особи, що набула право власності на об'єкт нерухомості (фактичного нового землекористувача) з правами та обов'язками власника земельної ділянки та/або особи, в якої ця ділянка перебуває в користуванні (оренді).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Тобто, зміст вказаних вище приписів законодавства, в редакціях, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, встановлював, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов'язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Так, рішенням Харківської міської ради №180/05 від 28.09.2005 ОСОБА_4 (з врахуванням змін ПІБ, внесених пунктом 9.1 рішення Харківської міськради від 06.03.2006 №61/06) надано в оренду строком до 28.09.2030 (але не пізніше початку реконструкції району) земельна ділянка площею 0,1427га по АДРЕСА_1 в межах, які визначені договором оренди земельної ділянки №2735 від 25.12.2001 для експлуатації та обслуговування офісних складських приміщень та авто майстерні (п.1.13 додатку №2 до рішення). Пунктом 5 вказаного рішення встановлено, що особи, зазначені у п. п. 10.1, 10.6, 10.9, 10.11 цього рішення та у додатках 2, 4 до цього рішення (крім п. п. 1.13 додатку 4), не пізніше ніж у 2-х місячний термін з дня прийняття цього рішення мають звернутися до Управління земельних відносин Головного управління містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради для оформлення договорів оренди землі та не пізніше ніж у 6-ти місячний термін з дня прийняття цього рішення оформити договори оренди землі.

Отже, реалізовуючи визначені законом повноваження в земельних правовідносинах, Харківська міська рада прийняла рішення про надання відповідачеві в оренду земельної ділянки, розташованої під придбаним останнім об'єктом нерухомого майна та встановила строк виконання вказаного рішення, після спливу якого орган місцевого самоврядування обґрунтовано розраховував на сплату відповідачем та отримання місцевим бюджетом саме орендної плати за користування земельною ділянкою. Відтак, неотримання цих коштів спричинило шкоди.