ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2017 року Справа № 917/434/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Корсака В.А., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиМиргородської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 25.01.2017у справі№ 917/434/16Господарського суду Полтавської областіза позовомПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт"доМиргородської міської радитреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_5провизнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідачів: від третіх осіб:Сахно Є.В. (довіреність від 21.04.2016) Лисенко Р.О. (довіреність №451/01-35 від 24.05.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Полтавської області (суддя Кульбако М.М.) від 04.05.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Гетьман Р.А., судді: Россолов В.В., Тихий П.В.,) від 25.01.2017, у справі № 917/434/16 позов задоволено; визнано недійсним рішення сьомої сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №34 від 19.02.2016 "Про надання в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0322га"; стягнуто з Миргородської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" 1378,00грн на повернення судового збору.
В касаційній скарзі Миргородська міська рада просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.79 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів "Миргородкурорт" (далі ПрАТ "Миргородкурорт") звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородської міської ради про визнання недійсним рішення сьомої сесії сьомого скликання Миргородської міської ради Полтавської області №34 від 19.02.2016 "Про надання в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0322га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код КВЦПЗ - 03.08) строком на 2 роки".
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято на підставі рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради від 11.12.2002 №801, згідно якого до земель запасу міської ради було прийнято земельні ділянки площею 834кв.м, які перебували в постійному користуванні ДП "Миргородкурорт"; рішення восьмої сесії четвертого скликання Миргородської міської ради від 05.02.2003; рішення двадцять сьомої сесії п'ятого скликання Миргородської міської ради від 19.11.2008; рішення тридцять сьомої сесії п'ятого скликання Миргородської міської ради від 06.11.2009; рішення сорок восьмої сесії Миргородської міської ради від 28.11.2014, недійсність яких встановлена в судовому порядку та визнано незаконність позбавлення позивача права постійного користування та прийняття до земель запасу частини земельної ділянки. Також позивачем зазначено, що прийняття земельної ділянки до земель запасу Миргородської міської ради та зміна цільового призначення відбулося з порушенням законодавства та порушенням прав позивача, як постійного землекористувача; користування третіми особами нерухомим майном, яке розташоване на земельній ділянці, переданій згідно оскаржуваного рішення, завдає шкоди позивачу, оскільки перешкоджає виконанню статутних завдань з надання санаторно-курортних послуг, а по земельній ділянці проходить мінералопровід, а тому позивач позбавлений права доступу до нього для проведення обслуговування.
Судами встановлено таке.
11.12.2002 Виконавчим комітетом Миргородської міської ради Полтавської області було прийнято рішення №801, згідно з яким до земель запасу міської ради прийнято земельні ділянки площею 834кв.м., які були у користуванні ДП "Миргородкурорт". Одночасно з цим було змінено їх цільове призначення та надано в оренду новим землекористувачам, згідно з додатком №1 до рішення, для комерційного використання терміном на 1 (один) рік.
Рішення Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області №801 від 11.12.2002 було затверджено рішенням восьмої сесії четвертого скликання Миргородської міської ради Полтавської області від 05.02.2003.
19.11.2008 Миргородською міською радою Полтавської області було прийнято рішення "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку нежитлової будівлі, кафе "Оболонь" за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_8, яким вирішено надати ОСОБА_8 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку нежитлової будівлі, кафе "Оболонь" за адресою: АДРЕСА_1.
06.11.2009 Миргородською міською радою Полтавської області на 37 сесії 5 скликання було прийнято рішення №36 "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання в оренду ОСОБА_8 земельної ділянки площею 322м кв. за адресою: АДРЕСА_1 землі комерційного використання терміном на три роки", яким вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування ОСОБА_8 на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розроблену ПП "Земсервіс-плюс"; надано в оренду ОСОБА_8 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 322м кв., землі комерційного використання (п.1.11.), терміном на три роки.
На підставі рішення Миргородської міської ради Полтавської області 37 сесії 5 скликання від 06.11.2009 №36 між Миргородською міською радою (орендодавець) та ОСОБА_8 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки №1343 від 27.10.2011.
Рішенням сорок восьмої сесії шостого скликання Миргородської міської ради від 28.11.2014 №25 ОСОБА_8 поновлено договір оренди земельної ділянки від 27.10.2011 №1343 строком на 3 роки.
На підставі цього рішення між Миргородською міською радою та ОСОБА_8 30.01.2015 було укладено договір оренди земельної ділянки №11/103, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 322м кв., кадастровий номер НОМЕР_1. Договір укладено терміном на три роки.
Сьомою сесією сьомого скликання Миргородської міської ради прийнято рішення №30 від 19.02.2016 про розірвання договору оренди №11/103 за згодою сторін та зараховано земельну ділянку до земель запасу.
Рішенням сьомої сесії сьомого скликання Миргородської міської ради №30 від 19.02.2016 "Про надання в оренду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0322га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1" земельну ділянку площею 0,0322га кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 надано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код КВЦПЗ - 03.08) строком на 2 роки".
Вважаючи, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції, зазначивши, що Миргородська міська рада не мала повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення не була власником земельної ділянки, задовольнили позовні вимоги.
Втім, колегія суддів вважає передчасними вказані висновки, з огляду на таке.
Згідно ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч.1 ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у т.ч. щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій (далі - суб'єкт владних повноважень).
З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Сервіси для юристів