Постанова ВГСУ від 07.04.2017 року у справі №905/2680/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2017 року Справа № 905/2680/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиУправління соціального захисту населення Лиманської (Краснолиманської) міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016у справі№ 905/2680/16Господарського суду Донецької областіза позовомПриватного підприємства "Луч"доУправління соціального захисту населення Лиманської (Краснолиманської) міської радипростягнення 61922,00грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Кротінова О.В.) від 11.10.2016, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Татенко В.М., судді - Марченко О.А., Колядко Т.М.) від 30.11.2016, у справі №905/2680/16 позовні вимоги задоволено; стягнуто з Управління соціального захисту населення Лиманської (Краснолиманської) міської ради на користь Приватного підприємства "Луч" суму заборгованості в розмірі 61922,00грн, а також суму судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1378,00грн.

В касаційній скарзі Управління соціального захисту населення Лиманської (Краснолиманської) міської ради просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.179 Господарського кодексу України (далі ГК - України), ст.ст. 89, 102 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), ст.ст.29, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт", ст.1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб", п.2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Приватне підприємство "Луч" (далі - ПП "Луч") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Лиманської (Краснолиманської) міської ради заборгованості в сумі 61922,00грн.

Обґрунтуванням вимог визначено укладання договору №3 від 22.01.2015 щодо перевезення та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в міському автотранспорті між позивачем та відповідачем, неналежне виконання останнім своїх зобов'язань з оплати вартості наданих послуг з пільгового перевезення громадян автомобільним транспортом у міському сполученні протягом 2015 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Судами встановлено таке.

22.01.2015 між Управлінням соціального захисту населення Краснолиманської міської ради (Замовник) та ПП "Луч" (Перевізник) укладено договір щодо перевезення та компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян в міському автотранспорті №3.

Договір регламентує взаємовідносини між замовником і перевізником, відповідно до Законів України щодо відшкодування замовником витрат за надані пільгові послуги громадянам, які мають таке право згідно чинного законодавства, автомобільним транспортом на міських маршрутах загального користування на підставі отриманих розрахунків від перевізника (п.1.1.).

Сума договору складає 51840,00грн. Додатковими угодами №52 від 13.02.2015, №179 від 08.12.2015 до договору сторони збільшили суму договору до 217610,00грн (п.1.3.).

Замовник щомісяця до 5 числа місяця, що настає за звітним, складає акти звіряння розрахунків за затвердженою формою (п.3.1.).

Замовник зобов'язаний в 5-ти денний термін з моменту надходження сум субвенції з Державного бюджету на розрахунковий рахунок замовника проводити фінансування видатків на покриття витрат перевізника щодо наданих пільг згідно розрахунків витрат доходів від перевезення пільгової категорії пасажирів та акту звірки на надання пільг.

Перевізник щомісяця до 5 числа місяця, що настає за звітним, складає акти звіряння розрахунків за затвердженою формою (п.3.4.).

Згідно з п.6.1. договору в редакції додаткових угод №52 від 13.02.2015, №179 від 08.12.2015 договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін договору і діє до 31.12.2015.

Загальна сума прийнятих відповідачем до обліку коштів за договором становить 200330,00грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звірки.

Відповідач частково оплатив надані позивачем послуги, а саме - 138408,00грн, залишок боргу з боку відповідача перед позивачем склав 61922,00грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №16/2 від 01.06.2016, в якій повідомив відповідача про існуючу заборгованість за надані послуги з пільгового перевезення громадян автомобільним транспортом у міському сполученні та просив сплатити суму боргу у розмірі 2066332,00грн.

Листом №05/22-вх.01-1391-411 від 06.06.2016 відповідач, не заперечуючи факту наявності заборгованості у розмірі 2066332,00грн (61922,00грн по місту, 144710,00грн - приміське сполучення), повідомив, що компенсаційні виплати за пільговий проїзд здійснюються за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевими бюджетами та зазначив, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", видатки на компенсацію пільгового проїзду не передбачені.

Задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відносини з перевезення пасажирів регулюються спеціальним щодо даного виду правовідносин Законом України "Про автомобільний транспорт".

Приписами ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що забезпечення організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.