ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2015 року Справа № 923/1514/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б.- головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників:позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачівГолубєв В.В. - довіреність від 16.12.2014 р.; Автонагов І.В. - довіреність від 08.01.2015 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Херсонського державного Університетуна постановувід 15.01.2015 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/1514/14 господарського суду Херсонської областіза позовомХерсонського державного Університетудо Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз"прозобов'язання змінити договір шляхом укладання додаткової угоди В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2014 р. Херсонський державний Університет звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до ПАТ "Херсонгаз" про зобов'язання відповідача змінити договір № 1-207Б на постачання природного газу за регульованим тарифом від 27.12.2013 р. шляхом укладення з позивачем додаткової угоди з постачання природного газу до дахової котельні КОЛВІ 550 (комерційний вузол № 4 згідно переліку комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання, викладеному у додатку № 1 до договору) за ціною, встановленою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 188 Господарського кодексу України, статті 4, 6 статті 127 Житлового кодексу Української РСР, статті 19 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" та положення постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010 р. № 813 обґрунтовані тим, що 03.10.2014 р. позивачем було направлено на адресу ПАТ "Херсонгаз" пропозицію про внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди з наданням її відповідного проекту, яка залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву ПАТ "Херсонгаз" просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що позивач уклав з відповідачем договір про постачання природного газу за регульованим тарифом за цінами, затвердженими НКРЕ на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів. При цьому, відповідач не є гарантованим постачальником для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котельних, встановлених на дахах та виробляючих теплову енергію, а дана категорія споживачів має укладати договори на поставку газу безпосередньо з НАК "Нафтогаз України, про що неодноразово повідомлялось та доводилось до відома позивача, який безпідставно наполягає на укладенні договору саме з ПАТ "Херсонгаз", а не з ПТА "Нафтогаз України".
Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2014 р. (суддя Александрова Л.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог встановивши, зокрема, що відповідач не є гарантованим постачальником для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, а категорія споживачів, які виробляють теплову енергію, має укладати договори на поставку газу безпосередньо з НАК "Нафтогаз України.
Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що надісланий позивач проект додаткової угоди, в порушення вимог чинного законодавства, не підписаний зі сторони позивача та не скріплений печаткою.
За апеляційною скаргою Херсонського державного Університету Одеський апеляційний господарський суд (судді: Ліпчанська Н.В., Лисенко В.А., Ярош А.І.), переглянувши рішення господарського суду Херсонської області від 10.11.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 15.01.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.
Херсонський державний Університет подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судами норм матеріального права, вказуючи на залишення поза увагою безпідставне завищення та стягнення відповідачем з Університету вартості послуг з постачання природного газу, всупереч вимогам постанови НКРЕ № 813 від 13.07.2010 р. "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих".
Скаржник касаційної скарги вважає помилковим висновок судів стосовно недоведеності позивачем наявності одночасно чотирьох умов для застосування статті 652 Цивільного кодексу України, а також вказуючи на залишення судами поза увагою, що ПАТ" Херсонгаз" займає монопольне становище на ринку природного газу, не маючи конкурентів, у зв'язку з чим Університет навіть за умов обізнаності з диференціацією цін на природний газ в залежності від кінцевого споживача, був змушений укласти спірний договір з відповідачем за цінами, встановленими для установ, організацій, що фінансуються з державного і місцевого бюджетів.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 27.12.2013 р. між ПАТ "Херсонгаз" (постачальник) та Херсонським державним Університетом (споживач) був укладений договір № 1-207Б на постачання природного газу за регульованим тарифом, за умовами якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах i порядку, передбачених договором для забезпечення потреб вищого навчального закладу, а споживач оплачує постачальнику вартість газу i наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Постачання забезпечується через мережу комерційних вузлів, перелік яких надано у Додатку № 1 до договору. Одним з таких вузлів є дахова котельня (котел КОЛВІ 550, комерційний вузол № 4) згідно переліку комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання, викладеному у додатку № 1 до договору (а.с. 8).
Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунки за реалізований Університету газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У пункті 4.2 договору сторони обумовили складові ціни на природний газ.
Постачальник зобов'язується розміщувати інформацію про ціну газу та її складові на своєму офіційному веб - сайті та в засобах масової інформації (пункту 4.3 договору). Аналогічні зобов'язання постачальника щодо надання та розміщення інформації про ціну на газ та тарифи на постачання газу закріплені і у пункті 5.1.3 договору.
Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності, визначена на її основі вартість газу буде застосовуватися сторонами при складанні актів приймання - передачі газу та розрахунках за газ (пункт 4.4. договору).
У пункті 4.6 договору сторони передбачили, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період.
Судами встановлено, що постачальник нараховує вартість оплати за спожитий вказаною даховою котельнею природний газ на piвні цін для установ та організацій, що фінансуються з державного i місцевих бюджетів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 10.2 договору, всі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 р., 13.01.2014 р. та 11.03.2014 р. між сторонами укладались додаткові угоди про внесення змін до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1-207Б від 27.12.2013 р., зокрема, в частині визначення реквізитів сторін, строку договору, а також обсягу та вартості газу (а.с. 12-15).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Херсонського державного Університету про зобов'язання ПАТ "Херсонгаз" змінити договір № 1-207Б на постачання природного газу за регульованим тарифом від 27.12.2013 р. шляхом укладення з Херсонським державним університетом додаткової угоди з постачання природного газу до дахової котельні КОЛВІ 550 за ціною, встановленою національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих, з посиланням на приписи статті 188 Господарського кодексу України, статті 4, 6 статті 127 Житлового кодексу Української РСР, статті 19 Закону України "Про житлово - комунальні послуги", з підстав неправомірності постачання відповідачем за спірним договором № 1-207Б від 27.12.2013 р. природного газу за цінами для установ та організацій, що фінансуються з державного i місцевих бюджетів, в той час, як комерційний вузол (котел КОЛВІ 550) використовується для забезпечення опалення гуртожитків Університету, а відтак розрахунки за спожиті мешканцями гуртожитків комунальні послуги мають здійснюватися за тарифами, встановленими для населення, що є підставою для внесення змін до спірного договору.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 вказаного Кодексу).
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Сервіси для юристів