Постанова ВГСУ від 07.04.2015 року у справі №914/335/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2015 року Справа № 914/335/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: тов "Будівельні матеріали" Снігур В.Ф. розглянув касаційну скаргуприватного підприємства "Укрінвесткапітал"на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2015 рокуу справі№ 914/335/14 господарського суду Львівської областіза позовомприватного підприємства "Укрінвесткапітал"до товариства з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали"; приватного підприємства "Укрбудіндустрія"простягнення заборгованості 56 188, 00 грн.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2014р. (суддя Деркач Ю.Б.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ "Будівельні матеріали" на користь ПП "Укрінвесткапітал" 56 188,00 грн. основного боргу та 1 827,00грн. судового збору.

Приймаючи рішення, суд дійшов висновку, що по зобов'язаннях згідно з договором № 3 від 29.04.2013 р. повинен відповідати відповідач-1 в зв'язку з неоплатою за поставлений йому товар, тому позов задоволено в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості; щодо вимог до відповідача-2 як солідарного боржника - поручителя, суд дійшов висновку про відмову в позові, оскільки порука є припиненою.

В решті позовних вимог (до відповідача-2)- відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року (судді: Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л., Якімець Г.Г.) рішення господарського Львівської області від 11.03.2014р. скасовано.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що видаткові накладні, не в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть розцінюватись належним доказом саме передачі товару в натурі та прийняття його відповідачем-1.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення госпоадрського суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник доводить, що висновок суду апеляційної інстанції щодо неврахування накладних з підстав їх невідповідності вимогам закону не спростовує фактичне здійснення господарських операцій, про що свідчить часткова оплата відповідачем товару, який не заперечував його отримання; відпуск матеріальних цінностей без довіреностей встановленої форми також не спростовує їх фактичну передачу відповідачу; судом безпідставно не взято до уваги акт звірки взаємних розрахунків від.

Товариство з додатковою відповідальністю "Будівельні матеріали" доводи скарги заперечує, вважає вірними висновки апеляційного господарського суду про неналежне оформлення видаткових накладних до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт звірки взаємних розрахунків не доводить обставин, які мають підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами та не має доказової сили за вимогами ст.ст. 33, 34 ГПК України, тому просить в задоволенні скарги відмовити а оскаржувану апеляційну постанову залишити без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, відзиву, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за поставлений товар на підставі договору № 3 від 29.04.2013р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлену продукцію позивачем надані копії видаткових накладних: № 9 від 06.05.2013р., № 4 від 07.05.2013р., № 5 від 14.05.2013р., № 6 від 20.05.2013р., № 34 від 10.06.2013р., № 35 від 18.06.2013р., № 36 від 20.06.2013р. на загальну суму 76 188,00 грн. та акт звірки взаєморозрахунків б/н та б/д.

За розрахунками позивача заборгованість відповідачів складає 56 188,00 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідач-1 - ТзДВ "Будівельні матеріали" заперечується існування заборгованості, покликаючись на те, що видатковими накладними № РН-000883 від 31.05.2013р. на суму 28 800,00 грн., № РН-0000859 від 30.06.2013р. та актом звірки взаєморозрахунків між ТзДВ "Будівельні матеріали" та ПП "Укрінвесткапітал" станом на 01.07.2013р. підтверджується відсутність такої заборгованості, навпаки, існує заборгованість позивача перед відповідачем-1 в розмірі 1 412,0 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції виходи з тих мотивів, що для вирішення питання про виникнення у покупця обов'язку з оплати вартості товару мають значення належні та допустимі докази - передбачені законом документи, якими стверджується сам факт здійснення господарської операції з передачі товару або товаророзпорядчого документу на товар. До таких доказів в силу чинного законодавства належать первинні документи.

Відмовляючи в позові суд апеляційної інстанції визнав, що матеріали справи не містять довіреностей, виданих відповідачем-1 на отримання у позивача товару уповноваженими особами відповідача-1, представник позивача в судових засіданнях апеляційної інстанції повідомив про їх відсутність у позивача; копії вищезазначених видаткових накладних, на які покликається позивач, зі сторони отримувача містять лише підпис, не зазначено відомостей про посаду і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що спірні видаткові накладні, не в повній мірі відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть розцінюватись належним доказом саме передачі товару в натурі та прийняття його відповідачем-1.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками про відмову в позові з мотивів недоведення факту поставки позивачем товару та вважає, що вони не відповідають нормам матеріального права, враховуючи наступне.

Спір між сторонами стосується виконання умов договору поставки, а отже до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем товару за договором, з підтвердженням цього відповідними документами.

Виходячи з умов договору, положень статей 655, 712 Цивільного кодексу України, між сторонами склалися відносини, що виникають з договорів поставки, які є різновидом договору купівлі-продажу, відносини за якими регулюються параграфом 3 розділу 3 Цивільного кодексу України і загальними положеннями цивільного законодавства про зобов'язання і договори.

Відповідно до пункту 2 статті 712 Цивільного кодексу України договір поставки є окремим видом договору купівлі-продажу, і положення регулюють правовідносини за договором купівлі-продажу застосовуються до договору поставки.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.