Постанова ВГСУ від 07.04.2014 року у справі №905/6933/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2014 року Справа № 905/6933/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2014р.

у справі № 905/6933/13 Господарського суду Донецької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго"

про стягнення 65637,49грн. - 3% річних, 4107,94грн. - інфляційних нарахувань,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" про стягнення 65637,49грн. - 3% річних та 4107,94 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2013р. (суддя Шилова О.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.02.2014р. (судді: Стойка О.В., Діброва Г.І., Чернота Л.Ф.), позов задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 65637,49грн. - 3% річних, відповідно розподілені судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено. У задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання судового рішення на 6 місяців відмовлено.

Не погодившись частково з прийнятими у справі рішенням постановою, Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 625 Цивільного кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати в частині відмови у стягнені 4107,94грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані позовні вимоги.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено:

23.07.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 17 (далі - Договір), за умовами якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб його електроустановок з приєднаною потужністю 1477,2 кВт, а відповідач - оплачує позивачу вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Строк дії Договору неодноразово щорічно продовжувався, зокрема, на заявлений до стягнення період.

Пунктом 8 Додатку №5 "Порядок розрахунків" до Договору зазначено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, 3% річних з простроченої суми.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електричну енергію у грудні 2009р., жовтні, листопаді, грудні 2010 р., січні, лютому 2011р. та виставляв рахунки на оплату за активну та реактивну електроенергію. Відповідач за вказану електроенергію не розрахувався.

Рішенням Господарського суду Донецької від 22.07.2010р. по справі №7/157 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту активну електроенергію за грудень 2009 року в сумі 405879,81грн., інфляційні у сумі 3652,92грн., 3% річних - 4 03,76 грн., пені 25 638,61грн. та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.12.2011р. по справі №7/334 за невиконання рішення господарського суду Донецької області від 20.05.2011р. у справі №7/80 про стягнення заборгованості за активну електроенергію за грудень 2010 року та січень 2011 року з відповідача на користь позивача стягнуто інфляційні у сумі 395716,33грн., 3% річних - 115414,63грн., пені 38 878,71грн. та судові витрати.

Зазначені судові рішення набрали законної сили.