ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2014 року Справа № 5002-26/3170-2011
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівЄвсікова О.О., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Севастополяна постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 р. (головуючий суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Градова О.Г.)у справі№ 5002-26/3170-2011 Господарського суду Автономної Республіки Кримза позовомзаступника прокурора міста Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, 1. Федерації професійних спілок України, 2. Приватного акціонерне товариства "Санаторій "Золотий пляж",провизнання недійсними рішення та спонукання до повернення майна,за участю представників:прокуратуриКузнецова Ю.В.,позивачане з'явились,відповідачівне з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2Власенко В.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 р. у справі № 5002-26/3170-2011 позов задоволено частково: визнано недійсним рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради № 264 (5) від 02.07.2001 р. "Про оформлення права власності на спальний корпус №1, №2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати. В задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути об'єкти нерухомості санаторію "Золотий пляж", а саме: спальні корпуси № 1 та № 2 за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Курпати, Алупкінське шосе, 2 державі в особі Фонду державного майна України відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.09.2011 р. у справі № 5002-26/3170-2011 скасовано в частині задоволення позову. Прийнято у вказаній частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Севастополя звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 321, 326, 330, 338, 388, 392, 393, ЦК України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 35 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неналежність спірного майна до державної власності.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим № 264 (5) від 02.07.2001 р. "Про оформлення права власності на спальні корпуси №1, № 2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати оформлено право власності на спальні корпуси №1, № 2 санаторію "Золотий пляж" по Алупкінському шосе, 2 в смт. Курпати за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця".
На підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим № 264 (5) від 02.07.2001 р. Закритому акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укпрофоздоровниця" видано свідоцтво № 823 від 28.08.2001 р. та свідоцтво № 822 від 28.08.2001 р. на право власності на спальні корпуси № 1, № 2 санаторію "Золотий пляж".
Обґрунтовуючи позовні вимоги, заступник прокурора міста Ялти посилається на те, що майно, передане до статутного фонду Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю та, відповідно, неправомірно вбуло із неї.
Як встановлено судами, 16.04.2003 р. рішенням Ради закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця" № РЗ-19 "Про створення закритого акціонерного товариства „Санаторiй "Золотий пляж" було створене Закрите акціонерне товариство на базi майна дочірнього підприємства "Санаторiй "Золотий пляж".
Рішенням № 4 загальних зборів Закритого акціонерного товариства лiкувально-оздоровчих закладiв профспiлок України "Укрпрофоздоровниця" вiд 18.04.2003 р. затверджено установчі документи Закритого акціонерного товариства "Санаторiй "Золотий пляж" и встановлено внесок Закритого акціонерного товариства „Укрпрофоздоровниця" до статутного фонду Закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж" в розмiрi основних i оборотних активiв реорганізованого дочірнього підприємства „Санаторiй „Золотий пляж" Закритого акціонерного товариства лiкувально-оздоровчих закладiв профспiлок України "Укрпрофоздоровниця".
Вiдповiдно до п. 3.3 засновницького договору про створення i дiяльнiсть Закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж", що зареєстрований виконавчим комітетом Ялтинської міської ради 12.06.2003 р., товариство є власником грошових та майнових вкладів засновників, що передані до його статутного фонду.
Згідно зі Статутом закритого акціонерного товариства "Санаторiй „Золотий пляж" товариство є власником майна, що передане йому засновниками у власність.
03.06.2003 р. Закритим акціонерним товариством „Укрпрофоздоровниця" та Закритим акціонерним товариством "Санаторiй "Золотий пляж" підписано акт № 1 приймання-передачi спірного майна.
Згідно з ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
Апеляційним судом встановлено, що установчі документи Закритого акціонерного товариства „Санаторiй „Золотий пляж" не були визнані недійсними і є доказом того, що воно створене правомірно, а передане майно є власністю товариства.
Стосовно створення Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та форми власності належного йому майна апеляційним судом встановлено наступне.
Постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 р. N 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" Міністерство охорони здоров'я УРСР було зобов'язано передати до 01.05.1960 р. Українській республіканській Раді профспілок діючі госпрозрахункові санаторії, в т.ч. спірне майно.
Українська республіканська Рада профспілок стала управляти вказаним майном на праві повного господарського відання, оскільки в радянський період в УРСР і в Україні до 01.01.2004 р., коли набули чинності Цивільний та Господарський кодекси України, майно за державними підприємствами закріплювалось на праві "повного господарського відання", а за державними організаціями - на праві "оперативного управління".
Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 6 Рішення від 11.11.2004 р. N16-рп/2004, Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року N 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року N 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, викладені висновки Конституційного суду України за аналогією можуть бути застосовані до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб'єктами права власності. Таким чином, відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.
Відповідно до положень ст. 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становили соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
Отже, державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, мають розцінюватися як видове та родове поняття, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.
Відповідно до ст. 11 Конституції УРСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.
Сервіси для юристів