Постанова ВГСУ від 07.03.2017 року у справі №910/2825/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Справа № 910/2825/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Корсака В.А., Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиНаціонального медичного університету імені О.О. Богомольцяна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016у справі№ 910/2825/16Господарського суду міста Києваза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5доНаціонального медичного університету імені О.О. Богомольцятретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаРегіональне відділення Фонду державного майна України у місті Києвіпроусунення перешкод у користуванні майном та стягнення 68073,77грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третьої особи:не з'явились ОСОБА_6 (довіреність від 04.01.2017) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) від 07.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Дикунська., судді: Ткаченко Б.О., Сітайло Л.Г.) від 13.12.2016 у справі №910/2825/16 позов задоволено частково; зобов'язано Національний медичний університет імені О.О.Богомольця усунути перешкоди в користуванні частиною нежитлового приміщення, площею 4,0кв.м, яке розмішене за адресою: АДРЕСА_1 фармацевтичного корпусу будівлі; стягнуто з Національного медичного університету імені О.О.Богомольця на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 1378, 00грн витрат по сплаті судового збору; в іншій частині в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Національний медичний університет імені О.О. Богомольця просить повністю скасувати ухвалені по справі судові акти в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.216, 236 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.35 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні суду першої інстанції та в постанові апеляційного господарського суду, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду з позовом про: 1) зобов'язання Національного медичного університету імені О.О.Богомольця усунути та не чинити перешкоди в користуванні частиною нежитлового приміщення, площею 4,0 кв. м., яке розмішене за адресою: АДРЕСА_1 фармацевтичного корпусу будівлі; 2) стягнення з Національного медичного університету імені О.О.Богомольця збитків в розмірі 53936,77грн та моральної шкоди в розмірі 30000,00грн (з урахуванням останньої заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що починаючи з 16.11.2015 відповідач чинить всілякі перешкоди в користування орендованим майном, зокрема, в приміщенні, де знаходиться орендоване майно, балансоутримувачем якого є відповідач, невідомими особами вимкнено електропостачання до копіювальної техніки, чим унеможливлено здійснення позивачем своєї господарської діяльності й отримання доходу. На думку позивача, внаслідок перешкоджання в користуванні майном, відповідач завдав та продовжує завдавати позивачу збитки та моральну шкоду, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Судами встановлено таке.

13.11.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавцем, третьою особою) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7, яка змінила прізвище на ОСОБА_5 (орендарем, повивачем), було укладено договір оренди нерухомого майна,яке належить до державної власності НОМЕР_1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення (далі - майно) площею 4,00кв.м за адресою: АДРЕСА_1 фармацевтичного корпусу будівлі, яке перебуває на балансі Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (балансоутримувача) й вартість якого визначено згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.04.2009 в розмірі 37000,00 грн.

За умовами п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою розміщення ксерокопіювальної техніки для надання копіювальних послуг.

Сторони погодили (п.2.1. Договору), що орендар вступає у строкове платне користування майном у зазначений Договором термін, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта прийому-передачі згаданого майна.

Відповідно до п.7.1. Договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно Договору за актом приймання-передачі, який підписується одночасно з Договором.

Пунктом 10.1. Договору сторони встановили, що Договір укладено строком на 2 (два) роки, він діє з 13.11.2009 до 13.11.2011 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору (п.10.4. Договору).

Згідно акта прийому-передачі нерухомого майна від 13.11.2009 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно площею 4,00кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Крім цього, Договір було пролонговано до 13.11.2015 згідно з наявними в матеріалах справи листами третьої особи №30-06/2412 від 15.03.2012, №30-06/14009 від 11.12.2013, Договором НОМЕР_1/02 від 11.12.2013 про внесення змін до Договору.

В подальшому було погоджено продовження терміну дії Договору строком на 2 роки - до 13.11.2017, про що було поінформовано позивача листом №30-06/12682 від 14.12.2015, а також 14.12.2015 було укладено Договір НОМЕР_1/03 про внесення змін до Договору, за умовами п.1 якого сторони погодили, що Договір продовжено строком на 2 роки - до 13.11.2017.

19.01.2016 між третьою особою та позивачем було укладено Договір НОМЕР_1/04 про внесення змін до Договору.

Відповідно до п.5.11. Договору орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, протягом 15 робочих днів після підсипання Договору укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

13.11.2009 між позивачем та відповідачем було укладено договір №25-11/2009 про відшкодування балансоутримувачу витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір №25-11/2009), за умовами п.1.1. якого відповідач зобов'язався забезпечувати обслуговування орендованого приміщення загальною площею 4,00кв.м за адресою: АДРЕСА_1.

За умовами п.5.4. Договору №25-11/2009 він припиняє дію одночасно з закінченням терміну дії Договору, який укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та позивачем.

Судами встановлено факт відключення електроенергії для забезпечення потреб електроустановок - ксерокопіювальної техніки позивача, що підтверджується актом СВП "Київські електричні мережі" ПАТ "Київенерго" №1150/1 від 18.11.2015, актом про технічну перевірку приладів обліку в електроустановках у ФОП ОСОБА_5 від 18.11.2015, висновком дільничного інспектора 4-го відділу поліції управління поліції в Шевченківському районі ГУНП в м. Києві лейтенанта поліції Савченко А.М. від 23.12.2015.

Рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.11.2015 позивач звертався до відповідача з вимогою №11/11/15-3 від 11.11.2015 про припинення чинити перешкоди у користуванні орендованим майном, на що листом №120/2-1964 від 20.11.2015 відповідач повідомив про припинення Договору в зв'язку із закінченням строку та обов'язок позивача повернути орендоване майно орендодавцеві.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції виходили із того, що оскільки станом на день вирішення спору в суді першої інстанції перешкоди в користуванні майном, зокрема, відключення електроенергії, відповідачем не усунені, позовні вимоги про усунення перешкод у користування майном позивачем доведені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Разом з цим, апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про відмову в позові в частині зобов'язання відповідача не чинити перешкод в користуванні орендованим майном, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджено факт вчинення таких перешкод саме відповідачем.