Постанова ВГСУ від 06.12.2016 року у справі №922/4117/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 922/4117/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військового прокурора Харківського гарнізонуна постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 у справі№ 922/4117/15Господарського судуХарківської областіза позовомЗаступника військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі - Міністерства оборони України - Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харковадо- Харківської міської ради - фізичної особи - підприємця ОСОБА_5третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору на стороні відповідачів Харківська гарнізонна організація Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил Українипровизнання недійсним договору,

за участю представників прокурораЧалий М.Г. - посвід.№ 036334; Шекшеєва В.С. - посв. № 015375позивачів- Рудник Ю.М.-предст. дов від 30.12.2015; - не з'явилисьвідповідачів- не з'явились - ОСОБА_4. -предст. дов. від 11.11.2016;третьої особи- не з'явились

ВСТАНОВИВ:

14.07.2015 Заступник військового прокурора Харківського гарнізону звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова з позовом до Харківської міської ради і приватного підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним пункту 15.2 додатку 2 рішення Харківської міської ради № 1473/14 від 26.02.2014, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, розташованої у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, укладеного відповідачами 29.09.2014 відповідачами; та вилучення у Приватного підприємця ОСОБА_5 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова вказаної земельної ділянки. Позов обґрунтовано приписами статей 12, 20, 77, 84, 141 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони", статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", статті 1 Закону України "Про підприємства, установи, організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", положеннями Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 18 "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, пункту 45 Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування ними, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 22.12.1997 № 483 та вмотивовано прийняттям міською радою рішення про передачу спірної земельної ділянки в оренду з порушенням вимог закону та з перевищенням компетенції ради, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель оборони, є військовим майном та державною власністю, рішення з відчуження якого приймається виключно Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Також позивач зазначив, що на спірній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, приналежність якого до військового майна підтверджується судовим рішенням.

Відповідач відхилив позовні вимоги з тих підстав, що матеріали справи не містять доказів приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони, а натомість ця земельна ділянка належить до земель територіальної громади міста Харкова за цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови; прокурор не довів порушень вимог закону при укладенні відповідачами спірного договору оренди землі; відсутні докази порушення спірними рішенням та договором прав позивачів; рішенням господарського суду, на яке посилається прокурор, не встановлювалося преюдиціальних обставин для даної справи.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.04.2016 (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2016 (судді Барбашова С.В. - головуючий, Істоміна О.А., Могилєвкін Ю.О.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, Військовий прокурор Харківського гарнізону подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з додатковими поясненнями), в якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не врахували приналежність спірної земельної ділянки до земель оборони відповідно до змісту статті 77 Земельного кодексу України, статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статей 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України"; суди не дослідили та не спростували докази, з яких вбачається, що спірна земельна ділянка передана Міністерству оборони України в особі Харківської КЕЧ (правонаступником якої є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова) та прийнята на облік вказаним вище відділом; не врахували, що за статтями 84, 166 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності, в тому числі земель оборони, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом та за наявності рішення уповноваженого державою органу, тобто, Харківська міська рада, приймаючи спірне рішення про надання в оренду земельної ділянки фізичній особі - підприємцю, перевищила надані їй повноваження; суди в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України не врахували преюдиціальних обставин, встановлених рішенням у справі № 5023/4224/12, чинність рішення Харківської міської ради народних депутатів трудящих № 19/244-с від 25.06.1951 та відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки.

Прокурор та представник Міністерства оборони України в судовому засіданні підтримали доводи касаційної скарги з викладених у ній мотивів.

У судовому засіданні та у запереченні на касаційну скаргу фізична особа-підприємець ОСОБА_5 відхилив її доводи, зазначивши, що суди дійшли обґрунтованого висновку по відсутність будь-яких необхідних доказів належності саме спірної земельної ділянки землям оборони або передачі земельної ділянки Міністерству оборони України (технічної документації, проектів землеустрою, акта на право користування землею, встановлення меж земельної ділянки та визначення її цільового призначення, як земель оборони).

Інші учасники спору не виклали свої пояснення з приводу касаційної скарги, не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника прокуратури, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України .

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 26.02.2014 Харківська міська рада прийняла рішення № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд". Відповідно до пункту 15.2 додатку до вказаного рішення Приватному підприємцю ОСОБА_5 надано в оренду строком до 01.02.2039 земельну ділянку, що належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер НОМЕР_1) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код класифікації видів цільового призначення - 03.15), площею 5,0394 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель стрілецько-стендового комплексу у м. Харкові, на вул. Таборовій (Лагерній), 2б.

На виконання зазначеного вище рішення 29.09.2014 Харківська міська рада (орендодавець) і Приватний підприємець ОСОБА_5 (орендар) уклали договір оренди землі, пунктом 1 якого погоджено, що на підставі, зокрема, рішення № 1473/14 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" Харківської міської ради 6 скликання від 26.02.2014 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

За змістом пунктів 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1) загальною площею 5,0394 га, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі.

На підставі Витягу з Державного земельного кадастру НОМЕР_2 від 13.02.2014 суди встановили, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю і відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка була сформована і зареєстрована в Державному земельному кадастрі 05.04.2012; на цій земельній ділянці знаходиться належне підприємцеві нерухоме майно, та дійшли висновку, що Харківська міська рада правомірно розпорядилася спірною земельною ділянкою, надавши її в оренду підприємцеві для обслуговування нежитлових будівель.

Розглянувши доводи та докази, надані прокурором та позивачами в підтвердження позовних вимог, господарські суди також установили, що на підтвердження належності спірної земельної ділянки до державного майна зі статусом військового, надано:1) копію акта прийому-передачі земельної ділянки, будівель, споруд та майна стенду Харківських мисливців "Залютин Яр" від 29.11.2000, згідно з яким Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України здало, а Харківська КЕЧ, як структурний підрозділ Міністерства оборони України, прийняло на облік земельну ділянку площею 25,46 га, будівлі та споруди, розташовані на даній ділянці. При цьому, як зазначає прокурор, у подальшому вказаному стрілецько-стендовому комплексу було надано статус військового містечка та присвоєно черговий порядковий номер - 258; 2) копію рішення Господарського суду Харківської області від 02.12.2013 по справі № 5023/4224/12, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2014.

Водночас суд наголосив, що прокурор та позивачі, не виконали вимоги ухвали від 14.04.2016 і не надали суду витребувані докази: письмові пояснення стосовно того, на яких підставах спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель оборони з документальним обґрунтуванням таких; докази того, що підприємцю було передано саме ту ділянку, яка знаходиться у власності (користуванні) позивачів; технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, у гарнізонної ради Всеармійського військово-мисливського товариства Київського військового округу; технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, у Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України; технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, у Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова; технічну документацію та правовстановлюючі документи, на підставі яких виникло право власності (користування) земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хантер"; докази невиконання/неналежного виконання обов'язків по спірному договору (акти звірки, листи, відповіді на претензії тощо).

Також суд не взяв до уваги рішення суду у справі № 5023/4224/12, оскільки факт належності саме спірної земельної ділянки до земель оборони вказаним рішенням в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України не встановлено.

Відтак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, вказав про відсутність належних і допустимих доказів належності переданої в оренду земельної ділянки до земель оборони, зазначивши, що матеріали справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю і відноситься до земель громадської і житлової забудови, відтак, міська рада правомірно розпорядилась спірною земельною ділянкою.