Постанова ВГСУ від 06.12.2016 року у справі №914/1320/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 914/1320/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби Українина постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016у справі№ 914/1320/16 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"до - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області; - Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області, - Державної казначейської служби Україниза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства "Агрофірма "Маяк"про стягнення 19 505, 00 грн.

за участю представників: позивачаГрищенко О.М., - предст. дов. від 02.06.2014відповідачів не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до господарського суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області, Державної казначейської служби України про стягнення відповідно до положень статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкоди, заподіяної невиконанням рішення Господарського суду Київської області у справі № 911/2317/13 від 06.08.2013, у зв'язку з бездіяльністю Відділу державної виконавчої служби Кам'янка-Бузького районного управління юстиції у Львівській області, що також підтверджено судовими рішеннями; в якості належної до стягнення шкоди позивач визначив 1863,54 грн. 3% річних та 17641,46 грн. інфляційних втрат, нарахованих на грошове зобов'язання боржника, визначене рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/2317/13. також позивач покликався на практику Європейського суду з прав людини щодо обов'язковості виконання судових рішень.

Кам'янка-Бузький районний Відділ державної виконавчої служби проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивач не довів наявності всіх складових цивільного правопорушення, зокрема, причинного зв'язку між діями виконавчої служби та заподіянням збитків; зазначив, що станом на день розгляду спору провадження із примусового виконання рішення у справі № 911/2317/13 триває, а встановлення в судовому порядку факту бездіяльності з боку виконавчої служби не свідчить про те, що вичерпано всі заходи щодо примусового виконання наказу.

Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області у відзиві на позовну заяву посилалось на те, що на даний час відсутній спеціальний закон, який регулює відносини з відшкодування збитків, завданих державним виконавцем, відсутній механізм відшкодування таких збитків; управління не є учасником спірних відносин та не може бути відповідачем у даній справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.08.2016 (суддя Долінська О.З.) позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 1863,54 грн. 3% річних та 17641,46 грн. інфляційних втрат в рахунок відшкодування шкоди у зв'язку із невиконанням рішення Господарського суду Київської області від 06.08.2013 у справі № 911/2317/13.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 (судді: Михалюк О.В. - головуючий, Данко Л.С., Плотніцький Б.Д.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Державна казначейська служба України подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає відповідальність саме за невиконання грошового зобов'язання боржником; суди залишили поза увагою, що за рішенням суду у справі № 911/2317/13 стягнуто не суму заборгованості, а відсотки річних, пеню, інфляційні втрати та витрати на правову допомогу; орган державної виконавчої служби є не боржником у зобов'язанні, а органом, на який державою покладено функції з примусового виконання судових рішень.

Кам'янка-Бузький районний Відділ державної виконавчої служби надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив судові рішення у справі скасувати, у позові відмовити з тих підстав, що суди не встановили, чи могло бути фактично виконано рішення у справі № 911/2317/13, а, відтак, і не з'ясовано причинний зв'язок між діями органів виконавчої служби та заподіяними збитками.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу та просив постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що, в порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження" рішення суду у справі № 911/2317/13 орган державної виконавчої служби не виконав, що підтверджується належними доказами; сплата процентів річних та інфляційні нарахування не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора; відповідальність за порушення грошового зобов'язання, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, наступає незалежно від наявності вини боржника.

Відповідачі та третя особа не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у запереченні на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вбачається з встановлених обставин справи, рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/2317/13 від 06.08.2013 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Приватного підприємства "АГРОФІРМА МАЯК" про стягнення коштів задоволено частково; 19.08.2013 на виконання рішення Господарського суду Київської області по справі № 911/2317/13 від 06.08.2013 видано накази.

Відповідно до наказу Господарського суду Київської області від 19.08.2013 по справі № 911/2317/13, підлягає стягненню солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Приватного підприємства "АГРОФІРМА МАЯК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 2771,44 грн. 3% річних, 1549,20 грн. судового збору та 2301,01 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до наказу Господарського суду Київської області від 19.08.2013 у справі № 911/2317/13, підлягає стягненню з Приватного підприємства "АГРОФІРМА МАЯК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 6107,98 грн. інфляційних втрат та 16238,29 грн. пені.

Постановами ДВС Кам'янка-Бузького районного управління юстиції Львівської області від 04.09.2013 відкрито виконавчі провадження з виконання наказів Господарського суду Київської області у справі № 911/2317/13.

Впродовж шестимісячного терміну примусового виконання ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області наказів Господарського суду Київської області у справі № 911/2317/13 виконавче провадження завершено не було, накази суду не виконані, у зв'язку з чим позивач звертався до суду зі скаргами на дії виконавчої служби.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2014 скаргу позивача на бездіяльність ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області у справі № 911/2317/13 задоволено та визнано бездіяльність ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 19 серпня 2013 року у справі № 911/2317/13 незаконною та протиправною.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2015 скаргу позивача на бездіяльність ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 19.08.2013 у справі №911/2317/13 задоволено та визнано бездіяльність ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області незаконною та протиправною.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.03.2016 скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області щодо виконання наказів Господарського суду Київської області від 19.08.2013 у справі №911/2317/13 задоволено та визнано бездіяльність ВДВС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області незаконною та протиправною.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням судового рішення про стягнення грошових сум на користь позивача; факт бездіяльності виконавчої служби щодо виконання судового рішення встановлено матеріалами справи та, з огляду на приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України, доведенню не підлягає; зобов'язання щодо відшкодування органами державної виконавчої служби шкоди, завданої своїми неправомірними діями, є грошовим, а, відтак, позивач обґрунтовано заявив позов про стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних, які не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні відповідної компенсації, при цьому суди посилались на практику Верховного Суду України, викладену у постановах від 16.05.2006 у справі № 10/557-26/155, від 08.11.2010 у справі № 4/719, від 15.11.2010 у справі № 4/720, від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, від 06.06.2012 у справі № 6-49цс12, від 24.10.2011 у справі № 6-38цс11, від 17.10.2011 у справі № 6-42цс11, від 05.12.2011 у справі № 16/164(2010), від 20.12.2010 у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі № 3-73гс 11, від 24.10.2011 у справі № 3- 89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 22.06.2010 у справі № 3-1890к10/30/18, Вищого господарського суду України викладену у постанові від 29.07.2010 у справі № 29/224-09-5380.