Постанова ВГСУ від 06.12.2016 року у справі №910/7785/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 року Справа № 910/7785/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 у справі№ 910/7785/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"простягнення 79 449, 67 грн.

за участю представників: позивачане з'явивсявідповідачаЩербина В.М.- предст. дов. від 29.04.2016;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", як правонаступника Державного підприємства "Донецька залізниця", про стягнення збитків в розмірі 79449,67 грн., які виникли у зв'язку з нестачею вантажу, прийнятого Державним підприємством "Донецька залізниця", посилаючись на приписи статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статей 110, 114, 130 Статуту залізниць України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що він не став правонаступником Державного підприємства "Донецька залізниця", оскільки процедура реорганізації цього підприємства та передача всіх його прав та обов'язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 (суддя Ковтун С.А.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2016 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Тищенко А.І., Отрюх Б.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач вказав, що правонаступництво Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" за правами та обов'язками Державного підприємства "Донецька залізниця" наступає в силу приписів законодавства та підтверджується Законом України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Статутом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, згідно з якими 21.10.2015 створено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", а 26.11.2015 - Регіональну філію "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"; за змістом пункту 2 статі 5 Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передавальний акт є доказом, який підтверджує виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу Товариства, та не впливають на перехід прав та обов'язків від реорганізованого до новоствореного підприємства; суд апеляційної інстанції не надав оцінки наданим позивачем доказам, за змістом яких відповідач визнає своє правонаступництво за правами та обов'язками реорганізованого Державного підприємства "Донецька залізниця".

Позивач не направив представника для участі в судовому засіданні.

Відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги, посилаючись на відсутність правових підстав для покладення на нього обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, відповідно до залізничної накладної № 51582377 від 26.07.2014 на адресу позивача (одержувач вантажу, графа " 4" залізничної накладної) мали надійти два вагони/напіввагони (згідно з відомістю вагонів на зворотному боці залізничної накладної) № 67901371 та № 65369563 із вантажем "Навал Антрацит", вантажовідправник (графа " 1" накладної) - Ровенькиантрацит.

24.10.2015 на станції Маріуполь-Сорт. Донецької залізниці складений комерційний акт БН № 724362/1288 від 05.11.2015, в якому зафіксовано, що за відправкою, вказаною на лицьовій стороні акта, значиться два напіввагони з вантажем антрацит; фактично прибув один напіввагон; вагон № 65369563 відчеплено без акта з/ф.

Враховуючи, що один із вагонів на станцію не прибув, позивач нарахував збитки у розмірі 79449,67 грн., які виникли у зв'язку з нестачею вантажу.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів правонаступництва відповідача за зобов'язаннями Державного підприємства "Донецька залізниця" у спірних правовідносинах, а процедура реорганізації Державного підприємства "Донецька залізниця" та передача всіх його прав та обов'язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та вказав, що передавальний акт про передачу прав і обов'язків на майно(майнові права) між позивачем та Державним підприємством "Донецька залізниця" підприємствами не складався, а, відтак, відповідач не повинен відповідати за неналежне виконання зобов'язань Державним підприємством "Донецька залізниця".

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно з пунктом 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Відповідно до пункту 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Господарські суди встановили, що спірні правовідносини виникли між вантажоотримувачем - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та перевізником - Державним підприємством "Донецька залізниця", між тим, позов Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" заявлено до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Стаття 104 Цивільного кодексу України визначає, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (стаття 106 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 107 цього ж Кодексу після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.