ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2016 року Справа № 905/1744/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Кролевець О.А.,
Малетича М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2016 року
у справі № 905/1744/16
господарського суду Донецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект"
про стягнення 720 664,04 грн.
за участю представників
позивача - Киричек О.О.
відповідача - Іщенко Г.М.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс"звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" про стягнення 720 664,04грн. збитків, що викликані відсутністю товару на складі відповідача за договором зберігання та дорівнюють сумі вартості цього товару.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06 червня 2016 року (суддя Маьюхіна В.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2016 року (судді Стойка О.В., Бойченко К.І., Зубченко І.В.) рішення господарського суду Донецької області від 06 червня 2016 року у справі № 905/1744/16 скасовано. Прийняти нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Эффект" про стягнення 720 64,04грн.
Не погодившись з зазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03 жовтня 2016 року та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 06 червня 2016 року.
В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 березня 2013 року між сторонами був укладений договір №01/03/13 про надання послуг зберігання, за умовами р. 1 якого відповідач протягом строку дії договору зобов'язався приймати на відповідальне зберігання на складах матеріальні цінності позивача - алкогольні напої, тару, піддони, найменування, кількість і вартість яких визначена в товарно-транспортній документації (актах приймання-передачі товару), а позивач - прийняти їх після закінчення строку зберігання (або строку, зазначеного позивачем) і здійснити оплату за надані послуги в розмірі і строки, визначені умовами даного договору.
Строк дії Договору - з моменту підписання до 31 грудня 2013 року (п.7.1. Договору). Додатковою угодою №2 від 30 грудня 2013 року сторони продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2014 року.
Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.17 Договору відповідач зобов'язався: приймати товар на зберігання через свого представника, повноваження якого підтверджуються довіреністю; видавати на підтвердження приймання товару прибуткову накладну (акт приймання-передачі); здійснити повернення товару на першу вимогу позивача.
Згідно п. 2.1.16 Договору, відповідач зобов'язаний надати позивачу інформацію за підписом директора та головного бухгалтера відповідача про співробітників складу, які мають право приймати товар. В інформації зазначаються всі паспортні дані та зразки підписів співробітників відповідача, уповноважених на приймання товару від позивача, а також зразки печаток або штампів, якими засвідчуються зазначені підписи.
Сервіси для юристів