ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2016 року Справа № 904/11145/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Малетич М.М., Грек Б.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 01.06.2016 у справі № 904/11145/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія"до:1. Міністерства оборони України, 2. приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування",простягнення 81 658, 84 грн.,за участю представників
позивача: Ратушного В.В.,
відповідача-1: Остапенка В.В.,
відповідача-2: не з'явились,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольська зернова компанія" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Євраз Баглійкокс" та приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" про стягнення 81 658, 84 грн., а саме: 31 658, 84 грн. майнової шкоди з відповідача-1 та 50 000 грн. страхового відшкодування з відповідача-2.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2016 замінено первісного відповідача-1 - публічне акціонерне товариство "Євраз Баглійкокс" належним відповідачем-1 - Міністерством оборони України. Передано справу за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Позивачем в травні 2016 року подано до господарського суду міста Києва заяву про перерозподіл позовних вимог між відповідачами, в якій він просив стягнути з відповідача-1 майнову шкоду в розмірі 32 168, 84 грн. та з відповідача-2 страхове відшкодування в розмірі 49 490 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2016 змінено назву відповідача-2 з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпроінмед" на приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім страхування".
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2016, позов задоволено. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 32 658, 84 грн. відшкодування та з відповідача-2 на користь позивача 49 000 грн. відшкодування.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.10.2014 відбулось зіткнення автомобіля "ЗАЗ" (д.н. НОМЕР_1) з автомобілем "УАЗ" (д.н. НОМЕР_2), що знаходився під керуванням ОСОБА_6, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_6 п.п. 2.9, 10.1 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 17.11.2014 у справі № 208/8780/14-п, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Власником автомобіля марки "ЗАЗ" (д.н. НОМЕР_1) на момент ДТП був позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Згідно з висновком № 2903/15/15 від 31.03.2015 експертного дослідження про визначення вартості майнової шкоди, спричиненої в результаті ДТП (проведеного судовим експертом Дроздовим Ю.В.), вартість відновлювального ремонту автомобіля "ЗАЗ" (д.н. НОМЕР_1) складає 81 658, 84 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "УАЗ" (д.н. НОМЕР_2) на момент скоєння ДТП була застрахована відповідачем-2 на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АС/8975739), яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.
Позивач 04.03.2015 звернувся з листом № 66 до відповідача-2, в якому просив останнього забезпечити явку його представника для участі в огляді пошкодженого при ДТП автомобіля марки "ЗАЗ" (д.н. НОМЕР_1). Зазначений лист отримано відповідачем-2 11.03.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
В подальшому позивач звернувся до відповідача-2 із заявою від 27.04.2015, в якій просив здійснити страхове відшкодування оціненої матеріальної шкоди. Зазначена заява отримана відповідачем-2 13.05.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Проте відповідач-2 суму страхового відшкодування не сплатив, що і стало підставою для звернення з даним позовом до нього про стягнення страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи та до відповідача-1 про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхової виплати.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Сервіси для юристів