ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 листопада 2014 року Справа № 922/3211/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників від:позивачаСіндряков О.В., представник, відповідачаЗакаблуков А.С., представник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 16.09.2014у справі№ 922/3211/13 Господарського суду Харківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської радипростягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради про стягнення пені у розмірі 93681,41грн, 3% річних у розмірі 18736,28грн, 7% штрафу у розмірі 251072,98грн та інфляційних втрат у розмірі 15443,19грн, загалом 378933,87грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2014 (судді Смірнова О.В. - головуючий, Лаврова Л.С., Шарко Л.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 (судді: Черленяк М.І. - головуючий, Бондаренко В.П., Россолов В.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 15443,19грн інфляційних витрат, 9368,14грн пені, 18736,28грн 3% річних, 25107,29грн 7% штрафу та 7578,68грн судового збору; в стягненні 84313,27грн пені та 225965,69грн штрафу відмовлено; відстрочено виконання рішення до 01 лютого 2015 року.
Не погоджуючись з рішенням та постановою в частині стягнення інфляційних витрат, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову в частині стягнення суми інфляційних витрат у розмірі 15443,19грн скасувати та прийняти нове рішення, яким в цій частині в позові відмовити. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 26.10.2012 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (покупець) укладено договір №14/6442/12 купівлі-продажу природного газу, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Продавець передає покупцеві з 01 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 2199,050 тис. куб. м. (п. 2.1 договору).
Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000куб.м. газу становить 3509грн. До сплати за 1000куб.м. природного газу з ПДВ - 4661,74грн.
Відповідно до п.11.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 серпня 2012 року і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору №14/6442/12 купівлі-продажу природного газу від 26.10.2012 позивач поставив відповідачу імпортований природний газ в обсязі 1745,537тис. куб.м. на загальну суму 8137232,67грн, тобто виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2012, 29.12.2012 та від 31.12.2012, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Згідно з п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
Однак, відповідач невчасно розрахувався за поставлений природний газ, що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях.
Відповідно до п.7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення пені у розмірі 93681,41грн, 3% річних у розмірі 18736,28грн, 7% штрафу у розмірі 251072,98грн та інфляційних втрат у розмірі 15443,19грн, загалом 378933,87грн.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав на їх обґрунтованість. Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ в обсязі 1745,537тис. куб.м. на загальну суму 8137232,67грн, за який відповідач розрахувався несвоєчасно.
Сервіси для юристів