ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2015 року Справа № 910/26996/14
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.2015у справі № 910/26996/14 господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"доДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції Українипростягнення 1 006 378,97 грн.та за зустрічним позовомДержавного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції УкраїнидоПриватного акціонерного товариства "Інститут розвитку передових технологій"провизнання права орендиза участю представників: від позивача -Бородкін Д.І. (дов. № 109-06 від 18.06.2015)від відповідача -Платова Ю.П. (дов. №26-02/2015 від 26.02.2015)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року (суддя - Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 року (головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.), у справі № 910/26996/14 первісний позов задоволено. Стягнуто із ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" заборгованість по орендній платі з урахування індексу інфляції в розмірі 446 231,25 грн., 3% річних у розмірі 10 848,34 грн., пеню у розмірі 608,65 грн., неустойку у розмірі 597 748,09 грн. та судовий збір у розмірі 21 108,74 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення із відповідача 10 848,34 грн. 3% річних, 608,65 грн. пені, 597 748,09 грн. неустойки та відмови у задоволенні зустрічного позову, ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх в означеній частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" про стягнення із відповідача 10 848,34 грн. 3% річних, 608,65 грн. пені, 597 748,09 грн. неустойки, та задоволення зустрічного позову ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.
Касаційна скарга мотивована посиланнями на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 551, 629, 782, 785 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.
22.09.2015 у судовому засіданні представник ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" надав письмовий відзив, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
У судовому засіданні 22.09.2015 оголошувалась перерва на 06.10.2015.
У судове засідання з'явилися представники сторін.
Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.11.2012 між ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" (орендодавець) та ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення № 39 (далі - договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться в підвальному поверсі нежилого будинку - офісного центру, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 81, літ. "А", загальною площею 227,92 кв.м, до якої входить основна площа - 190 кв.м. та допоміжна площа, в тому числі площа загального користування згідно пропорційного розподілу - 37,92 кв.м.
Пунктом 1.2. договору встановлено, що приміщення, яке передається в оренду, належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нежилий будинок - офісний центр, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва 31.01.2006 за № 53-в.
Строк оренди визначений сторонами у п. 8.2 договору і становить 35 місяців з дня передачі площі у фактичне користування за актом прийому-передачі приміщення.
Згідно пункту 3.1 договору розмір орендної плати наведено в протоколі узгодження договірної ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.3 договору перша орендна плата вноситься орендарем авансовим платежем після підписання сторонами Акту прийому-передачі приміщення, шляхом перерахування на поточний рахунок орендодавця встановленої грошової суми з урахуванням протоколу узгодження договірної ціни на підставі виставлених орендодавцем рахунків протягом 5 банківських днів з дня отримання таких рахунків. Перша орендна плата включає в себе орендну плату: за перший - до кінця поточного місяця та два останні місяці - із розрахунку, як повні календарні місяці.
Згідно протоколу узгодження ціни до договору оренди нежилого приміщення № 39 від 30.11.2012 сторони досягли згоди, що розмір договірної плати за оренду 1 (одного) кв. м. основної площі за календарний місяць становить 113,13 грн., крім того ПДВ 20% - 22,63 грн., всього з ПДВ - 135,76 грн., а за користування допоміжною площею - 69,68 грн., крім того ПДВ 20% - 13,93 грн., всього з ПДВ - 83,62 грн.
У відповідності до п. 2.2 договору передача приміщення здійснюється за Актом прийому-передачі приміщення, який засвідчується підписами та печатками сторін який становитиме, після його підписання невід'ємну частину договору.
Судами встановлено, що на виконання умов договору 01.12.2012 орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення офісного центру та зобов'язався вносити плату за користування даними приміщеннями, відповідно до умов договору, що підтверджується двосторонньо підписаним Актом прийому-передачі приміщення (додаток № 2 до договору).
Орендар у порушення взятих на себе за договором зобов'язань, починаючи з вересня 2013 року, припинив внесення щомісячних платежів за користування орендованим приміщенням, у зв'язку з чим орендодавець на підставі п. 8.4 договору, ст. 782 ЦК України, 11.12.2013 направив на адресу ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України повідомлення про відмову від договору та його дострокове розірвання. Водночас, орендодавець у відповідності до п. 2.4 договору, ч. 1 ст. 785 ЦК України вимагав від орендаря звільнити приміщення у двадцятиденний термін з дня одержання вказаного повідомлення.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказував, що 16.12.2013 відповідач отримав вказане повідомлення про розірвання договору оренди, однак вимоги щодо звільнення приміщення та повернення його ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" за актом прийому передачі у встановлений строк не виконав. Посилаючись на порушення відповідачем умов договору та вимог закону в частині своєчасного внесення орендної плати та повернення орендованого приміщення, позивач просив стягнути із ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (з урахуванням уточнених позовних вимог) 342 77,75 грн. основного боргу по орендній платі, 103 443,50 грн. інфляційних втрат, 10 848,34 грн. 3% річних, 608,65 грн. пені та 597 748,09 грн. неустойки, нарахованої на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України пред'явило зустрічний позов до ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" про визнання права оренди спірних нежилих приміщень до 15.12.2014 року. Зустрічний позов мотивований посиланнями на правомірність користування ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України спірними приміщеннями в період до 15.12.2014 року з огляду на відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди № 39 від 30.11.2012. Позивач за зустрічним позовом вважав, що оскільки він протягом всього часу користування спірними приміщеннями сплачував на користь орендодавця вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат, у останнього відсутні передбачені ст. 782 ЦК України підстави для відмови від договору та його дострокового розірвання, оскільки положення вказаної правової норми, на думку заявника, підлягає застосуванню лише у тому випадку, коли відповідна плата взагалі не вноситься наймачем протягом трьох місяців.
Встановивши обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача за первісним позовом щодо дострокового розірвання укладеного між сторонами договору з 16.12.2013 року на підставі повідомлення ПрАТ "Інститут розвитку передових технологій" від 11.12.2013, та покладення на відповідача обов'язку по сплаті основного боргу з орендної плати за весь час користування спірними приміщеннями, інфляційних втрат, 3% річних та пені за несвоєчасне внесення орендної плати, а також обов'язку по сплаті неустойки, нарахованої у порядку ст. 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за весь час прострочення повернення цих приміщень орендодавцю за актом прийому-передачі.
Суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для задоволення зустрічного позову з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які, в свою чергу, стали підставою для задоволення первісного позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із такими висновками господарських судів, однак вважає, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даного спору не врахували всі обставини справи, що призвело до помилкового нарахування суми неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за весь період, вказаний позивачем, з огляду на наступне.
В силу ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За змістом ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Сервіси для юристів