ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2015 року Справа № 6/291
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікової К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсантинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року у справі №6/291 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імека-Колсатинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд", Відкритого акціонерного товариства "Укроліяжирпром" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,
за участю представників:
Позивача: Петрик С.А., дов. б/н від 19.06.2015 року,
Матюшенко С.В., директор,
Відповідача 1: Ліпатов І.А., дов. б/н від 08.06.2015 року,
Відповідача 2: Ліпатов І.А., договір № 04-03/15 від 20.03.2015 року,
Черномор О.О., голова правління.
В с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Імека-Консалтинг" (далі - ТОВ "Імека-Консалтинг", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святошинінвестбуд" (далі - ТОВ "Святошинінвестбуд", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва адміністративно-офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Командарма Уборевича, 5, будівельною готовністю "нульовий цикл" (фундамент) вартістю 4998288,40 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року до участі у справі в якості іншого відповідача було залучено Відкрите акціонерне товариство "Укроліяжирпром" (далі - ВАТ "Укроліяжирпром", Відповідач 2).
За результатами судового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року позов ТОВ "Імека-Консалтинг" задоволено повністю.
У квітні 2015 року ВАТ "Укроліяжирпром" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку ухвалою цього ж суду від 05.05.2015 року було прийнято до свого провадження.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 року, з урахуванням додаткової постанови від 07.07.2015 року, рішення господарського суду міста Києва від 16.07.2009 року скасовано, а в позові ТОВ "Імека-Консалтинг" відмовлено та стягнуто з ТОВ "Імека-Консалтинг" на користь ВАТ "Укроліяжирпром" 36540,00 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 43, 33, 53, 93, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ВАТ "Укроліяжирпром", у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд), як джерело права.
При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що: "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Крім того, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України також закріплено серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Сервіси для юристів