Постанова ВГСУ від 06.10.2014 року у справі №904/1271/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року Справа № 904/1271/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. у справі № 904/1271/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"доПублічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"про стягнення 26 221,32 грн.за участю представників:

позивача: Овчинніков Б.С.

відповідача: Матвєєва Т.В.

в с т а н о в и в :

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - ДП "Придніпровська залізниця") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") 25 287,60 грн. плати за користування вагонами та 933,72 грн. збору за зберігання вантажу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. (суддя Колісник І.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ДП "Придніпровська залізниця" плату за користування вагонами в сумі 25 287,60 грн., збір за зберігання вантажу в сумі 933,72 грн. та судовий збір в сумі 1 827,00 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявність тимчасово вільних колій на станції - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, у той час як несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо). Також суд зазначив, що відповідачем не надано доказів того, що він мав можливість прийняти спірні вагони, а також наявності обставин, за наявності яких він, як вантажовласник, міг би бути звільнений від плати за користування вагонами і контейнерами.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. (судді Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П., Прудніков В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством (далі - ВАТ) "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яке було перейменовано на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", та ДП "Придніпровська залізниця" 06.11.2008 р. було укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці (далі - Договір).

За умовами Договору згідно з Статутом залізниць України та Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (відповідачу), що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.

Пунктом 16 Договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці, зокрема, плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (та на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору за відповідними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, позивачем було прийнято порожні вагони до перевезення на адресу одержувача - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

На шляху прямування вагони на підставі наказів № № 467, 468 від 27.08.2013 р. були затримані на станції підходу Кривий Ріг Західний Придніпровської залізниці через зайнятість колій на станції призначення Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під'їзну колію і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За вказаним фактом станцією затримки вагонів - Кривий Ріг Західний, було складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № № 61, 62 від 27.08.2013 р. та акти загальної форми ГУ-23 № № 140, 141 від 27.08.2013 р.

За час затримки вагонів позивачем нараховано плату за користування вагонами в загальному розмірі 25 287,60 грн. за відомостями форми ГУ-46 №№ 11099796, 11099797, 31089766, 01099769, 01099768, а також збір за зберігання вантажу в загальному розмірі 933,72 грн. за накопичувальними картками форми ФДУ-2 №№ 03099174, 03099175, які представники відповідача підписали із застереженням про готовність прийняти вагони на під'їзну колію.

Відповідач плату за користування вагонами в сумі 25 287,60 грн. та збір за зберігання вантажу в сумі 933,72 грн. не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно з ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Колегія суддів зазначає, що порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці та збір за зберігання.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами).

Згідно з положеннями пунктів 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом).