Постанова ВГСУ від 06.09.2017 року у справі №902/1051/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року Справа № 902/1051/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівКорсака В.А., Бакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Новий-Сад" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 у справі № 902/1051/16 Господарського суду Вінницької областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доФермерського господарства "Новий-Сад" простягнення коштів

в судовому засіданні взяли участь представники : - позивачане з'явились,- відповідачаВласишен О.Д.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Фермерського господарства "Новий-Сад", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 31 670 грн. боргу за договором №03 від 29.04.2015.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 (суддя Банаська О.О.) позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено повністю. Стягнуто з Фермерського господарства "Новий сад" на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 31 670 грн. боргу та 1 378 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 (головуючий Олексюк Г.Є., судді: Філіпова Т.Л., Гудак А.В.) рішення Господарського суду Вінницької області від 22.02.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами попередніх інстанцій, Фермерське господарство "Новий-Сад" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а провадження у справі припинити.

У зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П., здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та сформовано колегію суддів для розгляду даної справи у наступному складі: головуючий - Корсак В.А., судді - Бакуліна С.В., Данилова М.В. (протокол від 05.09.2017).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 не скористався правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 29.04.2015 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (позивач, продавець) та Фермерським господарством "Новий сад" (відповідач, покупець) укладено договір № 03.

Відповідно до пункту 1.1 договору сторони домовились провести взаєморозрахункові операції з купівлі-продажу посадкового матеріалу з відстрочкою платежу до 01.12.2015 (а.с. 8).

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного договору продавець зобов'язується відпустити за дорученням покупця саджанці яблуні в асортименті згідно з замовленням в кількості 6 655 штук по ціні 14 грн. за шт. на суму 93 170 грн.

Відповідно до пункту 2.2 договору покупець зобов'язується провести оплату з відстрочкою платежу до 01.12.2015.

Пунктом 4.1 договору сторони визначили, що договір діє з моменту його підписання сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору позивач виконав належним чином, передавши відповідачу товар (саджанці яблуні в кількості 6 655 шт. по ціні 14 грн. за шт.) на загальну суму 93 170 грн., що підтверджується накладною № 03 від 29.04.2015, підписаною обома сторонами (а.с. 9). В матеріалах справи також міститься рахунок № 03 від 29.04.2015 на оплату переданого товару (а.с.10).

Водночас судами встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором з оплати товару належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався лише частково в сумі 61 500 грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення 31 670 грн. боргу. (а.с. 11-15).

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на незастосування судами положень Закону України "Про насіння та садивний матеріал" та наголошує на неналежній якості поставленого позивачем товару, за відсутності у останнього сертифікатів відповідності якості товару.