Постанова ВГСУ від 06.09.2016 року у справі №910/4151/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 910/4151/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач),Суддів:Погребняка В.Я., Полякова Б.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 12.04.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі № 910/4151/16 господарського суду міста Києваза позовомприватного підприємства "Альянспромбуд"допублічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"про стягнення 220 210,13 грн.за участю представників сторін: ПП "Альянспромбуд" - Полежаєвої І.В.; ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" - Васійчук Л.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альянспромбуд" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" про стягнення 220 210,13 грн. боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору підряду № DYK-057 від 23.06.2011.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2016 у справі №910/4151/16 (Суддя - Сівакова В.В.) позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 у справі №910/4151/16 (головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Тищенко А.І., Гончаров С.А.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/4151/16 залишено без змін.

ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України скасувати наведені судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, пославшись на порушення та невірне застосування ст. ст. 256, 261, 264, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4-2, 32, 43, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Під час розгляду даної справи попередніми судовими інстанціями встановлено, що 23.06.2011 між Дочірньою компанією "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (замовник) та Приватним підприємством "Альянспромбуд" (підрядник) було укладено договір № DYK-057 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати відповідно до умов цього договору ремонт виробничих будівель та споруд Солохівського проммайданчика Диканського ЛВУМГ (далі - роботи) в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх.

В пункті 1.2. договору визначено адресу за якою виконуються роботи, а саме: Полтавська область, Диканський район, с. Водяна Балка, 38520.

Відповідач в порушення умов договору оплату вартості виконаних робіт не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 220 210,13 грн.

16.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" в особі Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" (боржник) та Приватним підприємством "Альянспромбуд" (кредитор) укладено договір № DYK-17-2013 про реструктуризацію заборгованості (далі - договір про реструктуризацію), за умовами якого встановлено умови погашення заборгованості, що виникла на підставі договору

Згідно з п. 1.2. договору про реструктуризацію кредитор надає боржнику відстрочку та розстрочку у погашенні заборгованості за договором, яка станом на 10.04.2013 становить 220 210,13 грн., а боржник погашає заборгованість згідно графіку погашення заборгованості, визначеного в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору про реструктуризацію заборгованість в сумі 220 210,13 грн. здійснюється наступним чином:

протягом жовтня 2013 року в сумі 74 000,00 грн.,

протягом листопада 2013 року в сумі 73 000,00 грн.,

протягом грудня 2013 року в сумі 73 210,13 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд м. Києва, рішення якого підтримав апеляційний господарський суд у постанові від 07.06.2016, виходив з того, що матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати виконаних робіт у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка складає 220 210,13 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суди встановили, що відповідно до укладеного сторонами у справі договору про реструктуризацію боргу від 16.04.2013 строк позовної давності перервався, а тому застосування приписів ст. 257 ЦК України, у даному випадку, не підлягають задоволенню.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.