Постанова ВГСУ від 06.09.2016 року у справі №910/1978/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 910/1978/16 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Поляк О.І. (доповідач), Бакуліної С.В., Грейц К.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 31.05.2016у справі № 910/1978/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києвапростягнення 36 181,47 грн,

за участю представників

від позивача: Гаркавенко С.В.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 у справі № 910/1978/16 (суддя - Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь ПАТ "Київенерго" основну заборгованість в розмірі 22 523,11 грн, пеню в розмірі 6 533,35 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 535,12 грн, 3 % річних в розмірі 589 грн.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/1978/16 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 607 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 19, 23 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", п.п. 28, 29, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

У судовому засіданні 23.08.2016 за участю представників сторін оголошувалася перерва до 06.09.2016.

У призначене судове засідання 06.09.2016 з'явилися представник позивача. Представник відповідача своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні 06.09.2016 не скористався.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.12.2003 між ПАТ "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 510056, відповідно до п. 1.1 якого предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.2.1 енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктами 2.3.1 - 2.3.2 договору сторони погодили, що абонент зобов'язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. Виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 7 до договору.

Згідно з п. 2.3.4 договору абонент зобов'язався в додатках № 8 та № 9 договору зазначити всі об'єкти теплоспоживання, підключені до теплових мереж абонента (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання, займана площа орендарів тощо).

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Згідно з п. 2 додатку № 4 абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 абонент що місяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: вул. Драгоманова, буд. № 40-В, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає РВТ).

Згідно з додатком № 8 до договору опалення і гаряче водопостачання від теплових мереж теплопостачальної організації здійснюється у споруді (господарчому блоці) за адресою вул. Серафимовича, 11.

Вважаючи, що у зв'язку з невиконанням Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва своїх зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.12.2003 № 510056 щодо оплати використаної теплової енергії, у останнього утворилась заборгованість за період з 01.12.2014 по 01.05.2015 в розмірі 22 523,11 грн, ПАТ "Київенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення з останнього на користь ПАТ "Київенерго" боргу за спожиту теплову енергію в розмірі 22 523,11 грн, а також інфляційних втрат в розмірі 6 535,12 грн, пені в розмірі 6 533,35 грн, 3% річних в розмірі 589,90 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.12.2003 № 510056 щодо оплати використаної теплової енергії. При цьому, внесенні 26.04.2014 зміни до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а саме визначення ПАТ "Київенерго" виконавцем послуг, ніяким чином не позбавляють балансоутримувача (управителя) будинку, в даному випадку відповідача, бути споживачем або виконавцем послуг, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 19 вказаного Закону. З листування між позивачем і відповідачем вбачається, що договір від 26.12.2003 № 510056 був чинним у спірному періоді. Сторони дійшли взаємної згоди про розірвання з 30.06.2014 договорів лише в частині здійснення постачання теплової енергії населенню, а припинити дію договорів у цілому погодили тільки з 01.09.2015. Крім того, наявні в матеріалах справи рішення Господарського суду міста Києва, підтверджують той факт, що саме відповідачем надавались комунальні послуги для нежитлового фонду (господарчого блоку), а також те, що нежитловий фонд до КП "Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва" не передавався.

Однак, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуальних норм, що призвело до неповного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення даного спору по суті.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних та пені у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.12.2003 № 510056.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Отже, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами виступає електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо. При цьому, істотною ознакою даного виду договору є спосіб транспортування (доставки) енергетичних та інших ресурсів споживачеві, а саме - через приєднану мережу.