Постанова ВГСУ від 06.08.2015 року у справі №910/3242/15-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 910/3242/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.06.2015у справі№ 910/3242/15-г господарського суду міста Києваза позовомпублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" додочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 8 684,62 грн за участю представників сторін:

від позивача: Растєгаєв Ю.В., дов. від 29.12.2014

від відповідача: Ковригін О.В., дов. від 26.12.2014

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовом до дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 8 684,62 грн, з яких: 6 940,02 грн - сума основного боргу, 265,24 грн - сума пені за період з 11.11.2010 по 09.05.2011, 625,74 грн - сума трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 11.11.2010 по 11.11.2013, 367,82 грн - сума інфляційних втрат за період з 11.11.2010 по 11.11.2013 та 485,80 грн - сума семи відсотків штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленого позивачем відповідачу товару за укладеним між ними договором поставки № Д-1111-72/181-Д від 30.09.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.04.2015 (суддя: Яковенко А.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з дочірнього підприємства "Укравтогаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ПАТ "Укртрансгаз" заборгованість у розмірі 7 933,58 грн, з яких 6 940,02 грн - сума основного боргу, 625,74 грн - сума 3% річних, 367,82 грн - сума інфляційних втрат, та судові витрати у розмірі 1 669,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 (склад колегії суддів: Тищенко О.В. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Укравтогаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.04.2015 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт поставки позивачем товару, визначеного специфікацією до договору поставки № Д-1111-72/181-Д від 30.09.2010, і прийняття його відповідачем за видатковою накладною № 63 від 30.09.2010 є доведеним, строк оплати такого товару відповідно до умов договору на момент подання позовної заяви є таким, що настав, докази виконання відповідачем свого зобов'язання в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суди визнали обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача вартості поставленого товару, а також сум інфляційних втрат і трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Разом з цим, суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та штрафу з огляду на пропуск позивачем річного строку позовної давності.

В касаційній скарзі дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 30.09.2010 між дочірньою компанією "Укртрансгаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якої є позивач - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", та дочірнім підприємством "Укравтогаз" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (покупець, відповідач) укладено договір поставки № Д-1111-72/181-Д (далі за текстом - договір поставки), відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити у обумовлені строки покупцю товар, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого вказані у специфікації, яка є додатком до даного договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору 30.09.2010 постачальник (позивач) поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на підставі накладної № 63 від 30.09.2010, долученої до матеріалів справи (а.с. 11) загальною вартістю 6 940,02 грн. Однак, як стверджує позивач, відповідач вказану вартість товару у визначені договором строки не оплатив, що і стало підставою для його звернення з позовом до господарського суду у даній справі.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пунктах 2.2., 6.3 договору поставки сторони встановили, що оплата товару здійснюється протягом 30 робочих днів з дня надходження товару, що постачається за даним договором, у розмірі 100% його вартості на підставі накладної на отримання товарно-матеріальних цінностей, уповноваженому представнику покупця, який діє на підставі оригіналу довіреності на отримання товарно-матеріальний цінностей встановленого зразка. Датою передачі товару є дата оформлення та підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

Таким чином, за умовами договору поставки оплата товару мала бути здійснена відповідачем протягом 30 робочих днів від дня його надходження покупцю на підставі накладної, а відтак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій останнім днем строку оплати товару було 11.11.2010.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться також і в статті 526 ЦК України

Однак, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем накладної № 63 від 30.09.2010 на загальну суму 6 940,02 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за отриманий товар в зазначеному розмірі. Існування заборгованості за договором поставки № Д-1111-72/181-Д від 30.09.2010 підтверджується також і наявними в матеріалах справи актами звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2013 та 30.09.2013 (а.с. 12, 63).

Врахувавши наведені норми закону, а також доведеність факту невиконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати придбаного у позивача товару, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанцій, правильно визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар обґрунтованими та задовольнив їх, стягнувши з відповідача 6 940,02 грн боргу, розмір якого підтверджено наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.