Постанова ВГСУ від 06.08.2015 року у справі №910/26024/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 910/26024/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,суддівКочерової Н.О. (доповідач), Саранюка В.І.,розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "АКБ "Київ" Кічука Олега Івановича на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.05.2015у справі№ 910/26024/14 господарського суду міста Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2"допублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Міністерство фінансів України,прозобов'язання виконати умови договору за участю представників сторін:

від позивача: Черкасов Д.О., дов. від 01.10.2014

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство № 2" звернулось до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про зобов'язання відповідача виконати умови підпунктів 2.1.3., 2.1.10. договору банківського рахунку юридичної особи № ІD2814381 від 21.11.2011 щодо видачі приватному акціонерному товариству "Автотранспортне підприємство № 2" готівки у розмірі 45 012,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення ст. 527, ч. 1 ст. 1066, ч. 3 ст. 1068 ЦК України, ст. 193 ГК України, Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої Правлінням НБУ, та умов укладеного між сторонами договору банківського рахунку юридичної особи № ІD2814381 від 21.11.2011 не видав йому, як клієнту банку, готівкові грошові кошти за наданими ним заявами у передбачені договором строки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2015 (суддя: Селівон А.М.) позов задоволено. Зобов'язано ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" видати готівкові кошти в розмірі 45 012,00 грн з рахунку № 26000202816801 приватного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 2". Стягнуто з ПАТ "АКБ "Київ" на користь ПрАТ "Автотранспортне підприємство № 2" 1 827,00 грн витрат на сплату судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (склад колегії суддів: Шапран В.В. - головуючий, Буравльов С.І., Андрієнко В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "АКБ "Київ" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2015 - без змін.

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем умов укладеного між ним та позивачем договору банківського рахунку № ІD2814381 від 21.11.2011 щодо видачі позивачу готівки у розмірі 45 012,00 грн за заявами, наданими позивачем до запровадження в банку тимчасової адміністрації, внаслідок чого банк не забезпечив право позивача на безперешкодне розпорядження власними коштами, що знаходяться на його рахунку, а у відповідача перед позивачем виникли зобов'язання з розрахунково-касового обслуговування.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Київ" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "АКБ "Київ" Кічука Олега Івановича просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 21.11.2011 між відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство № 2" (клієнт), правонаступником якого є позивач - приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство № 2", та публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Київ" (банк, відповідач) укладено договір банківського рахунку юридичної особи №(далі за текстом - договір банківського рахунку), відповідно до умов якого банк зобов'язався здійснювати обслуговування поточного рахунку клієнта, що використовується для зберігання грошових коштів, та здійснювати усі види операцій у відповідності з чинним законодавством України, в національній валюті України та/або в іноземних валютах.

Згідно з п. 8.1. договору банківського рахунку останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє на невизначений строк.

За умовами додаткової угоди №від 21.10.2013 до договору банківського рахунку банк відкрив клієнту рахунок № 26044028168001 для зарахування страхових коштів.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.3. договору банківського рахунку банк зобов'язався здійснювати за дорученням клієнта розрахункові та касові операції у відповідності з чинним законодавством України, здійснювати видачу готівкових коштів у відповідності з попередніми заявками клієнта, представленими в банк: за один день до отримання готівки або, за згодою банку, в день отримання заявки.

11.09.2014, 22.09.2014, 14.10.2014 приватне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство № 2" подало до ПАТ "АКБ "Київ" заявки на видачу грошових коштів на виплату заробітної плати № 11/09 на суму 34 969,00 грн, № 22/09 на суму 8 457,00 грн та № 14/10 на суму 1 586,00 грн, загальною сумою 45 012,00 грн.

Однак, відповідач заявки позивача не задовольнив, видачу готівкових коштів за вказаними заявками на загальну суму 45 012,00 грн не здійснив. Натомість, надіслав позивачу лист № 285/1 від 15.10.2014, в якому зазначив про визнання ним факту невиконання зобов'язань за договором банківського рахунку, яке полягає у недостатності коштів на його кореспондентському рахунку, а також вказав, що заяви позивача на виплату готівки з рахунку взяті банком на облік на позабалансовий рахунок "Документи до рахунків клієнтів банку (крім фізичних осіб), що невиконані банком у встановлений законодавством України строк".

Невидача відповідачем позивачу, як клієнту банку, готівкових грошових коштів при наявності на рахунку позивача достатньої кількості грошових коштів і стала підставою для звернення ПрАТ "Автотранспортне підприємство № 2" з позовом у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України та ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення зобов'язання є договір.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначені критерії, за умови наявності яких Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних.